07 грудня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3378/21
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/3378/21
за позовом Чернівецького учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”
про визнання недійсним договору
представники сторін:
від позивача - Бурма С.В. - представник.
від відповідача - Шевчук В.А. - представник.
Чернівецьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” про визнання недійсним Договору № 108 від 31.03.2021 р. про реструктуризацію заборгованості що виникла за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 147 від 28.12.2018 р. за період грудень 2019 р. - лютий 2021 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на таке.
Передбаченого п.1.1. спірного договору № 147 про реструктуризацію заборгованості акту звірки на 31.03.2021 року, який мав бути невід'ємною частиною цього договору, між сторонами не погоджувалося і не підписувалося, відсутні також й будь-які обґрунтовані розрахунки пені, інфляційних і річних.
Відсутність суми (розміру) порушення грошових зобов'язань і періоду такого порушення строків виконання грошових зобов'язань позбавляють права і можливості для застосування стороною договору такої штрафної санкції, як пеня, що зумовлює недодержання сторонами в момент укладення 31.03.2021 року спірного договору про реструктуризацію заборгованості вимог ст. 549 ЦК України та 232 ГК України щодо предмету даного договору.
Також позивач посилається на те, що безпосередньо умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 147 від 28.12.2018 року, не передбачено строків оплати вартості електричної енергії та можливість застосування до відповідача такої санкції, як пеня і її розмір.
Включення до умов спірного договору про реструктуризацію заборгованості зобов'язань позивача з оплати пені, яка нарахована на заборгованість з оплати вартості електроенергії, яка спожита побутовими споживачами - мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_1 за період з березня по грудень 2020 року включно суперечить Закону України № 533-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» та Закону України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19)», що доводить невідповідність змісту даного правочину вимогам, які передбачені ч.1 ст. 203 ЦК України і є підставою для визнання недійсним цього договору відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.08.2021 р. справу № 926/3378/21 передано судді Миронюку С.О.
Ухвалою суду від 17.08.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.09.2021 р.
Судове засідання 06.09.2021 р. не відбулось в зв'язку з перебуванням судді у відпустці, про що заступником керівника апарату складено відповідне повідомлення.
03.09.2021 р. відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач просить в задоволені позову відмовити посилаючись на те, що позивач повністю визнав заборгованість в п. 2.5 Договору. Крім того, відповідач зазначає, що можливість стягнення пені, інфляційних та річних передбачена на законодавчому рівні та не порушує принцип свободи укладення договору.
Ухвалою суду від 30.09.2021 р. відкладено підготовче засідання на 21.10.2021 р.
Ухвалою суду від 21.10.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021 р.
В судовому засіданні 10.11.2021 р. оголошено перерву до 17.11.2021 р.
Ухвалою суду від 17.11.2021 р. відкладено розгляд справи по суті на 25.11.2021 р.
25.11.2021 р. позивач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.
В судове засідання 25.11.2021 р. представник відповідача не з'явився.
Ухвалою суду від 25.11.2021 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.12.2021 р.
В судовому засіданні 07.12.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову з підстав зазначених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
31 березня 2021 року між Чернівецьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (відповідач) укладений договір про реструктуризацію заборгованості.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла у боржника по Договору про постачання електричної енергії споживачу № 147 від 28.12.2018 року за період грудень 2019 - лютий 2021 року в сумі 280334,08 грн., що підтверджується актом звірки від 31.03.2021 року, що додається та є невід'ємною частиною цього Договору, шляхом розстрочення на 3 календарних місяці.
Пунктом 1.2. спірного договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 року передбачено, що крім заборгованості, визначеної пунктом 1.1. цього Договору, боржник, добровільно погоджується на реструктуризацію суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, оперативно - господарських санкцій в сумі 69 100,05 грн. пені за період серпень 2019 р. - грудень 2020 р., 99 864,05 грн. інфляцій за період березень 2019 р.- січень 2021 р., та 43 319,81 грн. річних нарахованих на заборгованість.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, передумовою для встановлення розміру неустойки (пені) і встановлення її суми в предметі спірного договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 року, є визначення і погодження між сторонами періоду виникнення заборгованості у зв'язку з порушенням позивачем строків внесення платежів за спожиту електроенергію у період з січня 2019 року по грудень 2020 року та розміру цієї заборгованості.
Судом встановлено, що передбачений п.1.1. спірного договору про реструктуризацію заборгованості акт звірки станом на 31.03.2021 року, який мав бути невід'ємною частиною цього договору, між сторонами не погоджувався та не підписувався, відсутні також й будь-які обґрунтовані розрахунки пені, інфляційних і річних.
Водночас належне встановлення періодів і розмірів простроченої заборгованості та обґрунтований розрахунок пені та інших нарахувань є істотною обставиною для вирішення питання правомірності стягнення пені.
Аналогічний висновок щодо становлення розміру пені викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/959/19 від 20.08.2020 року.
Відсутність суми (розміру) порушення грошових зобов'язань і періоду такого порушення строків виконання грошових зобов'язань позбавляють права і можливості для застосування стороною договору такої штрафної санкції, як пеня, що зумовлює недодержання сторонами в момент укладення 31.03.2021 року спірного договору про реструктуризацію заборгованості вимог ст. 549 ЦК України та 232 ГК України щодо предмету даного договору.
Відсутні також підстави для визначення у предметі спірного договору суми інфляційних і річних, оскільки відсутні суми простроченої заборгованості та періоду її нарахування передбачені ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Включення відповідачем до умов договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 року безпідставно і незаконно нарахованих до зобов'язань позивача пені, інфляційних і річних свідчить про недодержання відповідачем при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частиною другою статті 13 ЦК України.
Покладені у зміст спірного договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 року зобов'язання позивача зі сплати пені, інфляційних і річних суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, що обґрунтовано у змісті цього позову, відтак зміст даного договору доводить недотримання вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України в момент його укладення.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою) статті 203 цього Кодексу.
Незаконні умови спірного договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 р. порушують права позивача, оскільки безпідставно покладають на нього не передбачені законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 147 від 28.12.2018 року зобов'язання зі сплати пені, інфляційних і річних.
Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним, як законний спосіб захисту порушеного права, передбачений також пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак визнання спірного договору про реструктуризацію заборгованості від 31.03.2021 року недійсним припинить незаконно покладені на позивача зобов'язання зі сплати безпідставно нарахованих пені, інфляційних та річних, що вважатиметься законним і ефективним захистом порушеного права позивача.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вказані обставини, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним укладений 31.30.2021 р. між Чернівецьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” договір про реструктуризацію заборгованості № 108.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” м. Чернівці, вул. Л. Українки, 5 код 42102122 на користь Чернівецького учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих м. Чернівці, вул. Гетьмана Дорошенко, 63 код 03972844 судовий збір в сумі 2270 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
У судовому засіданні 07.12.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повний текст рішення складено та підписано 15.12.2021 року.
Суддя С.О. Миронюк