06 грудня 2021 року Справа № 926/3757/21
За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради
до Громадської організації "Безбар'єрне місто"
про стягнення заборгованості в сумі 258546,65 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Меленко О.С.
Представники:
від позивача - Іванович Л.Є., Настас Л.О.
від відповідача - не з'явився
Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідача Громадської організації "Безбар'єрне місто" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в розмірі 258546,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 218 від 18 липня 2013 року, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Демократична, 11, в частині своєчасної сплати орендної плати та своєчасного звільнення орендованого приміщення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2021 року, позовну заяву передано судді Тинок О.С.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 11 жовтня 2021 року.
В судове засідання 11 жовтня 2021 року відповідач явку свого представника не забезпечив, відзив на позов не подав.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка Укрпошти про невручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 16 вересня 2021 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання із зазначенням причин повернення поштового листа “Адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року відкладено підготовче засідання на 01 листопада 2021 року. Попереджено сторін, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за їх відсутності. Копію ухвали направити учасникам по справі. Копію ухвали надіслати керівнику Громадської організації "Безбар'єрне місто" Шевчуку Андрію Георгійовичу за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): 58008, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 16 кв. 7.
В судове засідання 01 листопада 2021 року відповідач явку свого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не відомі.
В ході підготовчого засідання 01 листопада 2021 року представник позивача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з ЄДР щодо відповідача та відомість розрахунків, яке судом задоволено.
Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 листопада 2021 року.
15 листопада 2021 року відповідач (керівник) надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям. Однак, до клопотання не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини.
Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 06 грудня 2021 року. Відповідачу до 06 грудня 2021 року, а саме до початку судового засідання, надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують хворобу представника (керівника) станом на 16 листопада 2021 року. Звернуто увагу відповідача, що з урахуванням наявних відомостей про те, що його керівник не має можливості взяти участь в судовому засіданні, останній не обмежений у праві уповноважити іншу особу взяти участь у судовому засіданні. Попереджено відповідача, що у разі повторної неявки представника у судове засідання судовий розгляд відбуватиметься без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 06 грудня 2021 року представники позивача позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на викладене у позові.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 06 грудня 2021 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Поштова кореспонденція, яка направлялась судом на юридичну адресу відповідача: 58025, м. Чернівці, вул. Демократична, 11, повернулась з довідкою Укрпошти «Адресат відмовився».
При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка” в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою “Судова повістка”, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.
Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відмови адресати від отримання поштового повідомлення, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною неявки в судове засідання.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2007 року серій САВ №540434 територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2007 року №788/20 є власником 1/1 частки нежилих приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 , що складається з нежилих приміщень підвалу та першого поверху в житлового будинку літ. А загальною площею 153,30 кв. м, в тому числі в підвалі приміщення ІІІ, IV, V площею 25,60 кв. м, на першому поверсі приміщення 1-1 1-11 площею 127,70 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 липня 2013 року №355/11 «Про оренду приміщень, внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради» погоджено передачу в оренду відповідачу терміном на два роки й одинадцять місяців приміщення (1-1)-(1-11) першого поверху та приміщення (ІІІ), (IV) підвалу на вул. Демократичній, 11 загальною площею 151,8 кв. м під офіс та майстерню з ремонту та обслуговування ортопедичних візків та засобів реабілітації (пункт 1).
18 липня 2013 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та Громадською організацією «Безбар'єрне місто» (орендар) укладеного договір оренди нерухомого майна №218, згідно пункту 1.1 якого позивач на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 151,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Демократична, 11, на 1 поверсі та в підвалі будинку з метою використання його під офіс та майстерню з ремонту та обслуговування ортопедичних візків та засобів реабілітації.
Згідно з актом передання-приймання об'єкта оренди по вул. Демократичній, 11, від 18 липня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв приміщення 1 поверху та підвалу по вул. Демократичній, 11 у м. Чернівці.
Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 18 липня 2013 року по 17 червня 2016 року (включно).
За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахуванням ПДВ становить 105,65 грн. (пункт 2.1).
Пунктом 2.2 договору оренди встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.
Згідно із пунктами 2.4 та 2.5 договору оренди № 218 від 18 липня 2013 року розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням ПДВ та сплачує її впродовж поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. В разі зміни ставки податку з 20% на іншу орендар самостійно проводить нарахування ПДВ на орендну плату по новій ставці з моменту набрання чинності змін законодавства (пункт 2.6 договору).
Пунктом 2.12 передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період за який сплачується пеня.
При передачі орендарем частини майна в суборенду на передану площу нараховується подвійна ставка орендної плати. При цьому, плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати відповідача (пункт 2.14 договору оренди).
Відповідно до пункту 2.15 договору у разі припинення або розірвання договору орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцеві об'єкта оренди за актом приймання передавання.
Відповідно до пункту 4.1.3. договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі щомісячно сплачувати орендну плату.
Разом з тим відповідач має право передати майно (його частину) в суборенду третій особі лише за письмовим погодженням позивача та шляхом укладення відповідного додаткового договору до цього договору. (пункту 4.2.1).
Пунктом 4.6. передбачено, що відповідач не має права без згоди Орендодавця передавати майно (його частину) в користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього майна будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.
20 березня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди, відповідно до пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів дозволяє відповідачу з 20 березня 2014 року передати в суборенду підприємству інвалідів «Життя без бар'єрів» громадської організації «Безбар'єрне місто» на термін дії договору оренди частину приміщення 1 поверху площею 40,0 кв. м з метою використання під майстерню з ремонту інвалідних візків та засобів реабілітації.
31 березня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір №2 до договору оренди, за умовами пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів вважає договір суборенди з підприємством інвалідів «Життя без бар'єрів» громадської організації «Безбар'єрне місто» на частину приміщення загальною площею 40,0 кв. м розірваним з 21 березня 2014 року.
12 серпня 2016 року між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору оренди, згідно з пунктом 1 якого на підставі п.6.17.1 Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців та поданих документів вважати договір оренди продовженим на два роки одинадцять місяців, а саме по 17 травня 2019 року (включно).
Пунктом 2 додаткового договору №3 до договору оренди встановлено, що по договору оренди починаючи з 12 липня 2016 року сплачувати орендну плату розраховану згідно додатку №1/3, що в місяць з урахуванням ПДВ складає 140,27 грн.
Крім того, вищевказаним додатковим договором доповнено пункт 2.4 договору оренди пунктом 2.4.1 наступного змісту: дія даного пункту договору зупиняється з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2016 рік» (пункт 3 додаткового договору №3).
14 лютого 2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив надати дозвіл на передачу частково приміщення в суборенду по вул. Демократичній, 11 підприємству інвалідів «Життя без бар'єрів» громадської організації «Безбар'єрне місто» площею 35 кв. м. для використання під майстерню з ремонту інвалідних візків.
20 лютого 2017 року між сторонами укладено додатковий договір №4 до договору оренди, відповідно до пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів (вищезазначеної заяви) дозволяє відповідачу передати в суборенду підприємству інвалідів «Життя без бар'єрів» громадської організації «Безбар'єрне місто» на термін дії договору частини приміщення (прим. (1-8), (1-11)), загальною площею 33,00 кв. м, з метою використання під майстерню з ремонту інвалідних візків.
Пунктом 2 додаткового договору №4 до договору оренди сторонами узгоджено, що відповідач зобов'язується: в десятиденний термін надати позивачу копію договору суборенди (пункт 2.1 додаткового договору); по договору оренди починаючи з 20 лютого 2017 року сплачувати орендну плату, розраховану згідно додатку №1/4, що в місяць з урахуванням ПДВ складає 2518,56 грн. та корегується на індекс інфляції попереднього місяця (пункт 2.2. додаткового договору); при розірвання договорів суборенди повідомляти про це позивача.
20 лютого 2017 року відповідач (орендодавець) та третя особа (орендар) уклали договір суборенди виробничого приміщення, за яким орендодавець передав орендарю виробниче приміщення площею 33 кв.м. по вул. Демократичній, 11 у м.Чернівці, за яке останній повинен сплачувати орендну плату в сумі 60 грн. за 1 кв.м., строк дії договору сторони погодили з 24.02.2017 року по 17.05.2019 року.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04 квітня 2019 року у справі №926/2194/18 за позовом департаменту економіки Чернівецької міської ради до громадської організації «Безбар'єрне місто», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача підприємству інвалідів «Життя без бар'єрів» громадської організації «Безбар'єрне місто» про стягнення заборгованості та пені по орендній платі за приміщення в сумі 56074,16 грн, розірвання договору оренди та звільнення приміщення, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з громадської організації «Безбар'єрне місто» на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради заборгованість по сплаті орендної плати за приміщення за період з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2018 року в сумі 41079,53 грн, пеню в сумі 8103,64 грн; розірвано договір оренди нерухомого майна № 218 від 18 липня 2013 року; зобов'язано громадську організацію «Безбар'єрне місто» звільнити приміщення площею 151,8 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Демократична, 11. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 04 квітня 2019 року по справі №926/2194/18 обставини щодо встановлення припинення договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна №218 від 18 липня 2013 року та виникнення у відповідача обов'язку повернути орендодавцю речі є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
03 травня 2019 року вищевказане рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 квітня 2019 року по справі №926/2194/18 набрало законної сили та 03 травня 2019 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач після постановлення Господарським судом Чернівецької області рішення по справі №926/2194/18 також не сплачував орендну плату за договором № 218 від 18 липня 2013 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 16157,90 грн за період з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту 5.4. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства та умов договору не сплачено орендну плату з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року в сумі 16157,90 грн, що стало підставою для нарахування позивачем за цей період пені в сумі 10175,30 грн.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
При укладенні договору №218 від 18 липня 2013 року орендодавець діяв на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про департамент економіки, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці, та інших нормативних актів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4.1.3 договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати по договору оренди нерухомого майна № 218 від 18 липня 2013 року за спірний період з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі в сумі 16157,90 грн за період з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року за договором оренди № 218 від 18 липня 2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично невірним, так позивачем здійснено розрахунок пені на всю наявну у відповідача суму заборгованості, при цьому просить стягнути з відповідача заборгованість та пеню за період з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року.
За результатами проведеного судом перерахунку пені за період з 01 грудня 2018 року по 03 травня 2019 року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 974,09 грн, а решта вимог в сумі 9201,21 грн нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.
Крім того, судом встановлено, що після набрання законної сили, 03 травня 2019 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 квітня 2019 року по справі №926/2194/19 і станом на момент подання позову орендоване приміщення позивачу не повернуто та не складено відповідного акту, що стало підставою звернення позивача також з позовною вимогою про стягнення з відповідача відповідно до умов п. 5. 6 Договору оренди № 218 від 18 липня 2013 року та вимог частини 2 статті 785 Цивільного Кодексу України неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за період з 04 травня 2019 року по 31 липня 2021 року.
Як вже зазначалось вище, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 04 квітня 2019 року по справі №926/2194/18 обставини щодо встановлення припинення договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна № 218 від 18 липня 2013 року та виникнення у відповідача обов'язку у вигляді негайного повернення орендодавцю речі є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягає повторному доказуванню.
Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позовна вимога у даній справі про сплату неустойки обґрунтована посиланням на приписи наведеної норми Цивільного кодексу України.
Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов'язання наймача з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року по справі №916/2724/18, зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Верховний Суд зазначає у наведеній постанові, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного Кодексу України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Позивач за період неправомірного користування відповідачем об'єктом оренди за 04 травня 2019 року по 31 липня 2021 року, тобто після припинення дії договору та набрання законної сили рішення суду по справі №926/2194/18, заявив до стягнення з останнього неустойки в подвійному розмірі орендної плати (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України) за договором оренди нерухомого майна №281 від 18 липня 2013 року у розмірі 155251,65 грн.
Враховуючи те, що відповідач не спростував доказів позивача щодо повернення приміщення орендодавцю, суд вважає доведеним порушення відповідачем обов'язку вчасного повернення орендованого майна.
Як встановлено судом, пунктом 5.6 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розриванні цього договору він сплачує орендодавцю додаткову компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання передавання.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, останній просить стягнути неустойку в розмірі 155251,65 грн, яка нарахована, як орендна плата з ПДВ, однак неустойка є спеціальною санкцією за порушення законодавства і вона не може бути об'єктом оподаткування ПДВ. Тому за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 151135,69 грн за період з 04 травня 2019 року по 31липня 2021 року, і саме вона підлягає задоволенню, а решта вимог в сумі 4115,96 грн нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.
Також суд вважає за необхідне вказати, що позивачем у позовній заяві ціну позову зазначено 258546,65 грн та з розрахунку даної суми сплачено судовий збір в сумі 3878,19 грн, проте в позовній заяві, в тому числі у прохальній частині, просить стягнути заборгованість на загальну сумі 181584,67 грн.
Відповідно до пункту 1.6 Положення про Управління комунальної власності Чернівецької міської ради затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VІІ скликання №253 від 31 травня 2021 року управління є правонаступником представництва Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наведених вище підстав.
В порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці вул. Кобилянської, буд.3, код 44388619) до Громадської організації "Безбар'єрне місто" (58025 м. Чернівці, вул. Демократична, 11 код 38647012) про стягнення заборгованості в сумі 258546,65 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації "Безбар'єрне місто" (58025 м. Чернівці, вул. Демократична, 11 код 38647012) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці вул. Кобилянської, буд.3, код 44388619) заборгованість з орендної плати у сумі 16157,90 грн, пеню у сумі 974,09 грн, неустойку у сумі 151135,69 грн та судовий збір в сумі 2524,02 грн.
3. В задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці вул. Кобилянської, буд.3, код 44388619) до Громадської організації "Безбар'єрне місто" (58025 м. Чернівці, вул. Демократична, 11 код 38647012) про стягнення пені в сумі 9201,21 грн та неустойки у сумі 4115,96 грн - відмовити.
У судовому засіданні 06 грудня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 15 грудня 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок