29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" грудня 2021 р. Справа № 924/772/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С.., розглянувши матеріали справи
за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький
до приватного підприємства "Антекс" м. Хмельницький
про стягнення 52 424,53грн.
Представники сторін:
Позивача: Яковлев А.В. - представник
Відповідача: не з'явився
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
Ухвалою суду від 13.08.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.09.2021 р.
Згідно довідки від 13.09.2021р. судове засідання по справі призначене на 13.09.2021р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 13.09.2021р. по 16.09.2021р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою суду від 21.09.2021р. призначено підготовче засідання на 13.10.2021 р.
У підготовчому засіданні 13.10.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів та про оголошення перерви у судовому засіданні на 27.10.2021 року.
Ухвалою суду від 27.10.2021р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 17.11.2021р.
Згідно довідки від 17.11.2021р. судове засідання по справі призначене на 17.11.2021р. не відбулось.
Ухвалою суду від 01.12.2021р. судове засідання призначено на 15.12.2021 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач представника у судове засідання не направив.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 52 424,53грн. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості послуг за договором про надання послуг з теплопостачання від 09.11.2011р. №2951/1270. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Відповідач відзиву на позов не надав, про причини не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 02.12.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
09.11.2011 року між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та Приватним підприємством «Антекс» було укладено Договір про надання послуг з теплопостачання № 2951/1270 (далі - Договір), згідно умов якого Позивач надає Відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву води у відповідності до умов до укладеного Договору, а саме у приміщення площею 166,1 кв. м. по вул. Перемоги, 6 у місті Хмельницькому.
У пункті 5 договору від 09.11.2011 сторонами було погоджено тарифи на послуги, зокрема, з централізованого опалення - 846,91 грн за одну використану Гкал.
Відповідно до п. 6 договору від 09.11.2011 плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники розрахункових приладів обліку) до 25 числа розрахункового місяця. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, згідно з нормами споживання теплової енергії (п. п. 6.5, 6.6 договору).
Згідно з п. 6.7 договору тариф на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в договорі, вказані на день укладання договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів.
Відповідно до п. 6.8 договору виконавець повідомляє споживача письмово (шляхом направлення повідомлення чи в рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із споживачем не потребує.
У разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію (п. 6.9 договору).
За умовами п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 договору).
Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмір 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.2 договору від).
Згідно з п. 7.3 договору у платіжному дорученні споживач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату, підпис та призначення платежу.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором.
Відповідно до п. 9 договору за наявності у приміщенні засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.
Споживач має право на своєчасне отримання послуг належної якості згідно з чинним законодавством та умовами цього договору (пп. 1 п. 13 договору).
Умовами договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (пп. 1, пп. 6 п. 14 договору).
Відповідно до п. 28 договору він набуває чинності з 09.11.2011 та діє до 09.11.2012. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов, передбачених п. 29 договору.
За приписами п. 29.1 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.
У матеріали справи надано виставлені позивачем на підставі договору №2951 від 09.11.2011 рахунки :
№ 1270 від 28.11.2019р. на суму 4360грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця,
№ 1270 від 26.12.2019р. на суму 9327,24 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 27.01.2020р. на суму 15416,06 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 26.02.2020р. на суму 20500,53 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 26.03.2020р. на суму 24507,04 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 27.04.2020р. на суму 26227,79 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 30.10.2020р. на суму 14711,05 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 30.11.2020р. на суму 18799,26 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 31.12.2020р. на суму 25811,19 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 20.01.2021р. на суму 32491,33 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 29.03.2021р. на суму 45 244,91 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 29.04.2021р. на суму 47 873,30 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця.
Згідно з довідкою про оплату за надані послуги за період з листопада 2019р. по травень 2021 року відповідачем сплачено: 19.06.2020р. - 3000грн., 28.09.2020р. - 10 000грн.
У матеріали справи надано копії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 11.12.2018 №1794, від 14.01.2020 №93 щодо встановлення позивачу тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, довідку про споживання теплової енергії згідно встановленого загального лічильника з 01.11.2019р. по 30.04.2021р., довідку про розподіл теплової енергії між організаціями/підприємствами, які перебувають у будівлі № 6 по вул. Перемоги у м. Хмельницькому, де вказана частка Відповідача (37,401 %) від загальної площі будівлі.
Несплата відповідачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 47873,30 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2019 по 01.06.2021, 1204,36 грн три відсотки річних, 3346,87 грн інфляційних втрат.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, 09.11.2011 року між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та Приватним підприємством «Антекс» було укладено Договір про надання послуг з теплопостачання № 2951/1270 (далі - Договір), згідно умов якого Позивач надає Відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву води у відповідності до умов до укладеного Договору, а саме у приміщення площею 166,1 кв. м. по вул. Перемоги, 6 у місті Хмельницькому.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, сторони у договорі погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 договору).
Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмір 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.2 договору від).
Надання відповідачу послуг з теплопостачання на суму 47873,30 грн. за договором про надання послуг з теплопостачання №2951/1270 від 09.11.2011 підтверджується також виставленими позивачем рахунками № 1270 від 28.11.2019р. на суму 4360грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця, № 1270 від 26.12.2019р. на суму 9327,24 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 27.01.2020р. на суму 15416,06 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1270 від 26.02.2020р. на суму 20500,53 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 26.03.2020р. на суму 24507,04 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 27.04.2020р. на суму 26227,79 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 30.10.2020р. на суму 14711,05 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 30.11.2020р. на суму 18799,26 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 31.12.2020р. на суму 25811,19 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 20.01.2021р. на суму 32491,33 грн. , з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 29.03.2021р. на суму 45 244,91 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця; № 1270 від 29.04.2021р. на суму 47 873,30 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця.
Однак відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати послуг за договором від 09.11.2011 належним чином не виконав. Так, відповідно до довідки про оплату за надані послуги за період з листопада 2019р. по травень 2021 року відповідачем сплачено: 19.06.2020р. - 3000грн., 28.09.2020р. - 10 000грн.
Враховуючи надання відповідачу протягом 01.11.2019 - 01.06.2021 року послуг з теплопостачання на загальну суму 60 873,69 грн та їх часткову оплату відповідачем на загальну суму 13000 грн., розмір заборгованості відповідача перед позивачем за спожиті послуги за 01.11.2019 - 01.06.2021 року становить 47 873,30 грн. (із врахуванням переплати в сумі 0,39 грн.).
Доказів сплати цієї заборгованості або доказів, які би її спростовували, суду не подано.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 47 873,30 грн. заборгованості та їх задоволення.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1204,36 грн. три відсотки річних, 3346,87 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні перевірки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом враховується, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні заявлено правомірно в межах можливих строків нарахування, а тому до стягнення з відповідача підлягає 1204,36 3% річних.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за період рудень 2019- червень 2021 , суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимально можливого розміру, а тому до стягнення з відповідача підлягає 3346,87 грн. інфляційних втрат.
Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення заборгованості та нарахувань не подано.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до приватного підприємства "Антекс" про стягнення 47 873,30 грн. заборгованості , 1204,36 грн. трьох відсотків річних, 3346,87грн. інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "Антекс" (місто Хмельницький, вулиця Курчатова, 11, кв.39, код 32929252) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, буд. 5 (код 03356571) 47 873,30 грн. заборгованості , 1204,36 грн. 3% річних, 3346,87грн. інфляційних втрат, 2270 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.12.2021.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 3 прим.: .
1 - до справи,
2- "Хмельницьктеплокомуненерго" e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
3- відповідачу (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ Курчатова, 11. кв.39). рек. з пов. про вруч.