Рішення від 09.12.2021 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/3728/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит», 61184, м. Харків, вул. Дружби Народів, 202, кв. 58, код ЄДРПОУ 38494396;

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

за участі представників учасників справи:

позивача - Бабка С.А. (довіреність № 569-13 від 30.12.2020).

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» про стягнення пені за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 у розмірі 1 100 000, 00 грн, у зв'язку з невиконанням Договору поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 16650, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 3728/21 від 14.09.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву (вх. № 3728/21 від 14.09.2021) в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/3728/21) за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2021 о 14:15 год.

12.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшла заява (вх. № 24009 від 12.10.2021) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром».

Ухвалою суду від 12.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 24010 від 12.10.2021) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відкладено підготовче засідання на 09.11.2021 о 12:20 год.

09.11.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшло клопотання (вх. № 26323) про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит»:

- інформацію стосовно кінцевого отримувача товару, який є предметом договору від 20.07.2021 № 584дп;

- офіційне підтвердження від кінцевого отримувача продукції, яка є предметом договору від 20.07.2021 № 584дп щодо причин відмови від співробітництва з цього предмету між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» та кінцевим отримувачем вказаної продукції;

- документів, що підтверджують пов'язаність Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» з комерційною структурою Global Traiding GmbH.

Протокольною ухвалою суду від 09.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 26323 від 09.11.2021) про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі № 922/3728/21. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2021 о 09:45 год.

11.11.2021 судом відкрито розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 11.11.2021 відкладено розгляд справи по суті на 09.12.2021 о 10:50 год.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та стягнути пеню за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 у розмірі 1 100 000, 00 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 17.11.2021. Відзиву на позов не надав, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. Про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20.07.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» (покупець) укладено Договір поставки продукції № 584дп, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість і асортимент якої вказані в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору (а.с. 8-13).

Згідно з п. 2.1. Договору, якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати кресленням і технічним умовам заводу - виробника, передбачених цим Договором, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу - виробника.

Відповідно до п. 4.1. Договору, продукція за цим Договором поставляється на умовах EXW - м. Харків (склад постачальника) (вул. Плеханівська, 126) згідно з правилами Інкотермс - 2020. Постачальник зобов'язаний поставити продукцію шляхом надання його у розпорядження покупця на території підприємства постачальника.

Згідно з п. 4.2. Договору, термін поставки вказується в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, ціни на продукцію встановлюються в гривнях. Ціни на продукцію, що поставляється за цим Договором, вартість послуг з консервації цієї продукції вказані в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору, умови оплати вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору.

20.07.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» (покупець) підписано та скріплено печатками останніх Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили поставку продукції на загальну суму 44 400 000, 00 грн. (а.с. 13).

У відповідності до Специфікації № 1 до Договору сторони погодили порядок оплати:

- 50 % - передоплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору;

- 50 % - протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність партії продукції до відвантаження.

21.07.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру № ДП-0001221 на суму 44 400 00, 00 грн (а.с. 14).

Таким чином, у відповідності до умов Договору та Специфікації, 50 % передоплати відповідач повинен був сплатити на рахунок позивача до 19.08.2021.

Разом з тим, позивач вказує, що в порушення умов Договору, відповідачем сплачено на рахунок позивача лише 1 000 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 03.08.2021 (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 11.2. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення платежу за продукцію, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми, зазначеної у виставленому рахунку, за кожний день такого порушення, але не більше 30 % від партії продукції.

10.09.2021 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію № 002-16/013/4803 з вимогою протягом 7 днів з дати отримання даної претензії здійснити передоплату у розмірі 21 200 000, 00 грн та сплатити пеню у розмірі 976800, 00 грн за порушення строків оплати (а.с. 17-20).

Водночас, відповідачем вимоги викладені у Претензії № 002-16/013/4803 не виконано, передоплату у розмірі 21 200 000, 00 грн та пеню у розмірі 976800, 00 грн не сплачено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до Специфікації № 1 до Договору сторони погодили порядок оплати:

- 50 % - передоплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору;

- 50 % - протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність партії продукції до відвантаження.

Таким чином, 50 % передоплати у розмірі 22 200 000, 00 грн відповідач повинен був сплатити на рахунок позивача до 19.08.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача лише 1 000 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 03.08.2021 (а.с. 15-16).

Згідно зі ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 11.2. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення платежу за продукцію, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми, зазначеної у виставленому рахунку, за кожний день такого порушення, але не більше 30 % від партії продукції.

За розрахунком позивача сума пені за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 становить 1 110 000, 00 грн (0,1 % від 44 400 000, 00).

Судом враховано, що рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/10655/11 (922/3588/21) від 09.11.2021 розірвано Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

Вказане рішення не набрало законної сили, оскільки 03.12.2021 Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» було подано апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 5 статті 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Водночас, в даному випадку позивач просить стягнути пеню за період 20.08.2021 по 13.09.2021, що передує постановлення рішення про розірвання спірного Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 у розмірі 1 110 000, 00 грн, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 статті 3, ч. 3 статті 509 та ч. 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між позивачем та відповідачем, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме: статті 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 статті 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

При цьому господарським судом був врахований висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а також в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, отже дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу положень ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому, при зменшенні розміру пені позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов'язань, суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача до 90% від заявленої позивачем суми.

Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 110000, 00 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» пені за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 у розмірі 110 000, 00 грн. В іншій частині суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1650, 00 грн на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 16650, 00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 5277 від 10.09.2021, замість 16500 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 150, 00 грн може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» пеню за період з 20.08.2021 по 13.09.2021 у розмірі 110 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1650, 00 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» (61184, м. Харків, вул. Дружби Народів, 202, кв. 58, код ЄДРПОУ 38494396).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2021.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько