Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4015/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
секретар судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ХХІ СТОЛІТТЯ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-Г, прим. 261, код ЄДРПОУ 33784216)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківській, 6, код ЄДРПОУ 36537542)
про стягнення 207 095,00 грн
за участю представників:
позивача - Котлубовська І.В. за довіреністю (в режимі відеоконференції)
відповідача - не з'явився
04.10.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "ЕКО ХХІ СТОЛІТТЯ" (позивач) про стягнення з ТОВ "Богодухівський молзавод" (відповідач) збитків, завданих майну позивача, в розмірі 207 095,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. №27281 від 18.11.2021.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 03.09.2020 р. за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу MAN TGL 12.180 н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ “БОГОДУХІВСЬКИЙ МОЛЗАВОД”, в результаті якої було пошкоджено (збито) рекламну конструкцію (РК), що належить ТОВ “ЕКО XXI СТОЛІТТЯ”, яка розміщена за адресою м. Київ. Дніпровська набережна, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2020 серії ДПР18 № 102603.
Судові витрати в орієнтовному розмірі 2270,00 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на проведення оцінки та 30000,00 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивач просить покласти на відповідача .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
26.10.2021 відповідачем були надані докази на виконання ухвали від 11.10.2021, а саме наступні копії: подорожній лист №004043 від 31.08.2020, наказ №189 від 26.03.2019, наказ №44/1 від 09.02.2021, страховий поліс №АО/4750292.
Також 26.10.2021 до суду надійшла постанова Богодухівського районного суду Харківської області від 07.04.2021 по справі №613/1269/20.
02.11.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву вх. №25769, в якому заперечує проти вимог позивача.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що відповідальність ТОВ «Богодухівський молзавод» як власника автомобіля, за участі якого 03.09.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) в результаті якої було пошкоджено (збито) рекламну конструкцію (РК), застрахована ПрАТ «ХМСК» (Страховик) згідно полісу №АО4750292. Окрім того, додатково укладений договір ДЦВ№0000248/19 «Добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту» з ПрАТ «ХМСК» для покриття можливої шкоди завданої третім особам.
Тому відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено належними доказами розміру заявленої шкоди та зв'язку заявленої у позові шкоди безпосередньо з ДТП, що сталося 03.09.2020р, а в позовній заяві не міститься належних доказів та обґрунтувань завдання в результаті ДТП, яке сталося 03.09.2020, шкоди заявленої до відшкодування та причинно-наслідкового зв'язку між зазначеним ДТП та заявленою шкодою.
12.11.2021 позивачем надано відповідь на відзив відповідача вх. №26760 в якій він вважає відзив необґрунтованим. Зокрема зазначає, що відсутність у відповідача жодної інформації про потерпілу особу та пошкоджене внаслідок ДТП майно (рекламну конструкцію) свідчить проте, що, з метою уникнення відповідальності, винуватець не виконав обов'язку повідомлення про дану подію власника пошкодженого майна, як закріплено ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з цим, вказує про добросовісність та сукупність дій з боку позивача, спрямованих на встановлення обставин ДТП, з повідомленням всіх необхідних органів, Страховика, в тому числі і відповідача (шляхом направлення повідомлення про надання документів).
Позицію Великої палати Верховного суду у постанові по справі №755/18006/15 від 14.07.2018 р., на яку посилається відповідач вважає такою, що будується на обставинах не аналогічних обставинам по даній справі, оскільки, позивач, звертався до страховика з повідомленнями про ДТП та одночасно із заявами на відшкодування і виключно після отримання відмов у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача. Позиція ж Великої палати Верховного суду у постанові по справі №755/18006/15 від 14.07.2018 р. будується на відмові в задоволенні позовних вимог з підстав не звернення страховика Потерпілого до Страховика завдавача.
17.11.2021 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив вх. №27154, в яких відповідач підтримує свою позиці, вказуючи, що ні в позовній заяві, а ні у відповіді на відзив не міститься належних доказів та обґрунтувань завдання в результаті ДТП, яке сталося 03.09.2020 за участі автомобіля належного ТОВ «Богодухівський молзавод», шкоди заявленої до відшкодування та причинно - наслідкового зв'язку між зазначеним ДТП та заявленою шкодою.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 13.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 03.09.2020 р. за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу MAN TGL 12.180 н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ “БОГОДУХІВСЬКИЙ МОЛЗАВОД”, в результаті якої було пошкоджено (збито) рекламну конструкцію (РК), що належить ТОВ “ЕКО XXI СТОЛІТТЯ”, яка розміщена за адресою м. Київ. Дніпровська набережна, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2020 серії ДПР18 № 102603.
Відповідно достатті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Мотивуючи право звернення позивача до суду, останній посилається на завдання збитків особою - ОСОБА_1 , який на момент вчинення ДТП був у трудових відносинах з позивачем і який, на думку позивача, є винним у їх заподіянні.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому, позивач вказує, що Постановою Богодухівського районного суду Харківської області №613/1269/20 від 07.04.2021 р чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , діями якого було порушено вимоги п. 12.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУнАП. а саме: згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.09.2020 серії ДПР18 № 102603, ОСОБА 1 03.09.2020 о 02 год. 32 хв. в м. Києві на вул. Дніпровська набережна, 8А, АЗС «ОККО» керував автомобілем марки MAN TGL 12180 д.н.з. НОМЕР_1 , паркуючись, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду білборд, поваливши його на землю.
Однак суд зазначає, що такі доводи позивача не відповідають дійсності.
Так, постановою Богодухівського районного суду Харківської області №613/1269/20 від 07.04.2021 р., на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Вказана постанова набрала законної сили.
При цьому, в цій постанові не були встановлені будь-які фактичні обставини ДТП, що мало місце, а лише зазначені відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Самі ж ці обставини не досліджувались судом та не були встановлені.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, повноваження щодо визначення чи мало місце порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого було спричинено ДТП, чи вина особа у настанні ДТП, чи завдано майнову шкоду у наслідок ДТП є виключною правомочністю органу, що розглядає справу, тобто у даному випадку відповідний суд.
Однак, судом не встановлено та не підтверджено, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, що він є винним у вчинені ДТП та завданні збитків.
Ознайомившись з постановою Богодухівського районного суду Харківської області №613/1269/20 від 19.11.2020, суд встановив, що районним судом встановлено наступне:
"Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положеньст.278 КУпАП, посадовою особою при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед інших питань, вирішуються питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі в ході складення протоколу, збору необхідних доказів, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що зобов'язує працівників, уповноважених на складання протоколу належно виясняти необхідні для притягнення особи до відповідальності обставини, збирати про це докази.
В порушення ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, в протоколі про адміністративне правопорушення інспектором зазначено, що ОСОБА_1 здійснив наїзд на перешкоду Білборд, при цьому не зазначено, хто є власником даного об'єкту та яку шкоду йому спричинено.
Згідно п. 10 Розділу ІІ Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, якщо внаслідок вчинення адміністративного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також відповідно до положеньп.6ІІ Розділу Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Однак в порушення даної норми протокол про адміністративне правопорушення заповнено інспектором не розбірливим почерком.
Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , який викладені на спеціальному бланку, однак даний бланк не містить відомостей щодо посадової особи, яка відібрала пояснення.
Вказане вище позбавляє суд можливості повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи та винести обґрунтовану постанову.".
19 листопада 2020 року постановою Богодухівського районного суду Харківської області адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було повернуто до Управління патрульної поліції у м. Києві для належного оформлення.
Тобто, слід дійти висновку, що й протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 102603 від 03 вересня 2020 року, на який посилається позивач, не є належними та допустимими доказами скоєння ДТП саме з вини водія відповідача - ОСОБА_1 .
Таким чином, матеріали господарської справи не містять доказів притягнення судом ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та визнання його винним у скоєнні ДТП, як про це зазначає позивач.
За приписами ч. ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ПК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
За змістом частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а враховуючи предмет розгляду справи та обставини, що підлягають встановленню саме позивач має довести вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та завданні збитків позивачу.
Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами вини водія відповідача, посилаючись на обставини та обґрунтовуючи свої вимоги виключно на припущеннях та міркуваннях, а отже і обов'язку відповідача відшкодувати ці збитки.
Щодо доводів позивача, що у постанові Богодухівського районного суду Харківської області №613/1269/20 від 07.04.2021 р. встановлені обставини щодо водія транспортного засобу, який належить відповідачу та які мають преюдиційне значення, та його вина у настанні дорожньо-транспортної пригоди встановлена, судзазначає таке.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач фактично вдався до встановлення вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, незважаючи на відсутність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлювало б у діях цієї особи склад адміністративного правопорушення.
Позивач не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як свідчать матеріали справи, постановою Богодухівського районного суду Харківської області №613/1269/20 від 07.04.2021 р. закрито провадження по адміністративній справі щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
А постановою 19 листопада 2020 року постановою Богодухівського районного суду Харківської області у цій справі адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було повернуто до Управління патрульної поліції у м. Києві для належного оформлення.
Однак, в ціх постановах не були встановлені будь-які фактичні обставини ДТП, що мало місце, а лише зазначені відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
І висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №335/8507/16-ц, у постанові від 16.04.2019 у справі №927/623/18, від 19.08.2019 у справі №335/8507/16-ц, також полягають у необхідності доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є таким, що не підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на самого позивача.
Відповідачем про понесення ним судових витрат заявлено не було.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ХХІ СТОЛІТТЯ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-Г, прим. 261, код ЄДРПОУ 33784216).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківській, 6, код ЄДРПОУ 36537542).
Повне рішення складено "15" грудня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров