Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"13" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3289/21
Господарський суд Харківської області у складі:
при секретарі судового засідання - Шевченко А.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Денисенко І.І., ордер серія АХ № 1080288 від 12.12.2021 р.
відповідача: Бардакова А.О., самопредставництво
в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (вх. № 28306 від 01 грудня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", селище міського типу Старий Мерчик,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг", село Старовірівка,
про стягнення 16 257 000 грн.,-
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3289/21.
22 листопада 2021 року, рішенням господарського суду Харківської області, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у сумі 16 250 000,00 грн. та 243 750, 00 грн. судового збору, в решті позову - відмовлено.
29 листопада 2021 року до суду позивачем, в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України, скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. № 28306 від 01 грудня 2021 року).
Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і заява позивача підлягає розгляду в тому самому порядку. 01 грудня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (вх. № 28306 від 01 грудня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення із призначенням судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 13 грудня 2021 року.
09 грудня 2021 року від відповідача надійшли заперечення (вх. № 29153), за змістом яких останній просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
13 грудня 2021 року представники учасників справи висловили свої позиції по ухваленню в даній справі додаткового рішення та розміру витрат, які необхідно стягнути.
13 грудня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заяву позивача про розподіл судових витрат , з урахування заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
У рішенні суду від 22 листопада 2021 року у справі № 922/3289/21 не було здійснено розподіл судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу судових рішень Верховного Суду вбачається, що сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).
Як встановлено судом, у позовній заяві представник позивача зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, в тому числі відповідає сумі витрат на правову допомогу та складає 99 190,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України понесені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", положенням Господарського процесуального кодексу України.
Роботи та послуги адвоката, витрати, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не має підстав для вирішення питання про їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема, ордер.
В господарському судочинстві, згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України, допустимим доказом повноважень адвоката є в тому числі ордер (ухвали Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 922/699/17, від 18 червня 2018 року у справі № 910/15163/17 та інші).
В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1070138 від 04 жовтня 2021 року, що підтверджує повноваження Лукань М.О., як адвоката на представництво в суді інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", який видано на підставі договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29/09/21 від 29 вересня 2021 року, який був укладений із даним адвокатом в межах дії умов договору № А/2021.04.4/ про надання юридичних послуг (правової допомоги) за яким Адвокатське об'єднання "Юридична фірма Ай Ел Еф" зобов'язалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" юридичні послуги із фіксованим порядком розрахунків, який полягає у погодинній ставці за надані юридичні послуги.
Тобто, саме Адвокатське об'єднання "Юридична фірма Ай Ел Еф" надавало спектр юридичних послуг по представленню інтересів клієнта (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток") і в подальшому, в межах дії договору, був укладений договір з адвокатом Лукань М.О., яка здійснювала представництво позивача у суді першої інстанції.
30 вересня 2021 року між Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ай Ел Еф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" підписано акт № 88 здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 100 000,00 грн. із зазначенням переліку наданих послуг, який є належним та допустимим доказом на підтвердження обсягу наданих адвокатом професійної правничої допомоги. При цьому, позивач, подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначає, що зазначені у акті № 88 від 30 вересня 2021 року роботи безпосередньо не відносяться до розгляду справи № 922/3289/21, а юридичні послуги надавались в об'ємі, визначеними пунктами 1, 2, 4, 5, 10, 11, що зумовило зменшення розміру адвокатських послуг до 62 737,50 грн. Крім того, 29 листопада 2021 року між Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ай Ел Еф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" підписано акт № 106 здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 121 353,75 грн. із зазначенням переліку наданих послуг, який є належним та допустимим доказом на підтвердження обсягу наданих адвокатом професійної правничої допомоги.
У квітні-травні 2021 року позивач перерахував Адвокатському об'єднанню "Юридична фірма Ай Ел Еф" грошові кошти за юридичні послуги за договором № А/2021.04.4/ від 19 квітня 2021 року в загальній сумі 300 000,00 грн.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ай Ел Еф" професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті126 Кодексу).
Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 Кодексу).
Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
По даній справі відповідачем як заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, так і заявлено заперечення щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд звертає увагу (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Також у порядку статті 86 ГПК України слід надавати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг із виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 922/749/18).
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року, від якого об'єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Так, для представництва інтересів клієнта Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ай Ел Еф", про що визначено у акт № 88 здачі-приймання наданих послуг від 30 вересня 2021 року та у акті № 106 здачі-приймання наданих послуг від 29 листопада 2021 року, надано наступний перелік послуг: - збір та аналіз матеріалів по Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" та пошук судової практики Верховного суду, вироблення та узгодження стратегії захисту прав клієнта - 10 867,50 грн., - підготовка позовної заяви - 15 697,50 грн., - підготовка претензії про надання договорів та повернення безпідставно нарахованих коштів - 6 037,50 грн., - аналіз банківських виписок по контрагентам щодо встановлення сум заборгованості - 13 965,00 грн., - аналіз платіжних доручень щодо встановлення суми боргу - 2 205,00 грн., - збір та формування поштового відправлення позову з додатками, організація підпису, направлення позову учасникам та до суду - 6 655,00 грн., - підготовка додатків до позову, підготовка поштового відправлення позову з додатками, направлення позову учасникам та подання до позову - 7 560,00 грн., - підготовка заяви про виправлення недоліків позову - 4 830,00 грн., - подання заяви про виправлення недоліків позову - 4 830,00 грн., - правовий аналіз відзиву, клопотання про витребування доказів та повідомлення про неможливість надати докази по справі - 4 830,00 грн., - підготовка заперечень щодо витребування акта податкової перевірки - 7 245,00 грн., - підготовка до судового засідання - 2 415,00 грн., 2 415,00 грн., 2 415,00 грн., 2 415,00 грн., 2 415,00 грн., 2415,00 грн., - відвідування господарського суду Харківської області, захист інтересів клієнта у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи - 5 433,75 грн., 5 313,00 грн., 7 245,00 грн., 2 835,00 грн., 6 037,50 грн., 4 830,00 грн., 5 554,50 грн., - підготовка відповіді на відзив - 10 867,50 грн., - підготовка заяви про зміну предмета позову - 6 037,50 грн., - підготовка та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 1 890,00 грн., - відвідування банк Південний разом з клієнтом - 2 835,00 грн., - підготовка та направлення адвокатського запиту разом з додатками до банку Південний - 3 780,00 грн., - підготовка заяви про зменшення позовних вимог та заперечення проти залучення третьої особи - 4 830,00 грн., - аналіз судової практики щодо договорів поруки - 2 835,00 грн., - підготовка пакету документів для стягнення витрат на правову допомогу - 7 245,00 грн., - аналіз рішення по справі № 922/3289/21 - 2 415,00 грн.
За надані послуги з правової допомоги у вище зазначених актах про приймання-передавання наданих послуг клієнтом та адвокатом встановлено фіксовану суму гонорару в розмірі 184 091,25 грн.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Крім цього постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом /…/ у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
А відтак, перелік наданих послуг адвокату клієнту, які визначають загальну вартість гонорару, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
В даному разі, з огляду на складність справи, наданий адвокатським об'єднанням обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось), на думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 184 091,25 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, через що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 32 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Даний правовий висновок суд обґрунтовує наступним.
Як свідчать матеріали справи спір у даній справі є спором не значної складності, оскільки виник з приводу застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України, регулювання якого не змінювалось ані з боку законодавства, а ні з боку судової практики. Суд встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. При цьому посилання на складність юридичної роботи в межах даної справи не є релевантною враховуючи ту обставину, що саме адвокатське об'єднання взяло на себе всі ризики професійної правничої допомоги в інтересах позивача, в тому числі пошук необхідної інформації та доказової бази, що не зумовлює перекладення відповідальності на відповідача, як особу, яка займає протилежне становище по відношенню до ініціатора позову.
Посилання в акті виконаних робіт на проведений адвокатом 04 листопада 2021 року аналіз судової практики щодо договорів поруки не стосується предмету розгляду даної справи, оскільки 22 жовтня 2021 року за ініціативою позивача суд виніс ухвалу за якою ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в рамках стягнення безпідставно набутих грошових коштів на підставі норми статті 1212 Цивільного кодексу України.
Послуги адвоката щодо збору та аналізу матеріалів по Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", пошук судової практики Верховного суду, аналіз банківських виписок по контрагентам щодо встановлення сум заборгованості, аналіз платіжних доручень щодо встановлення суми боргу, збір та формування поштового відправлення позову з додатками, організація підпису, направлення позову учасникам та до суду, підготовка додатків до позову, підготовка поштового відправлення позову з додатками, направлення позову учасникам та подання до позову поглинаються здійсненням адвокатом аналогічних по суті дій в межах підготовки позовної заяви.
Спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя, оскільки це надає захиснику можливість приймати обґрунтовані рішення. Звідси випливає, що будь - то в контексті допомоги з цивільного чи кримінального судочинства або в контексті звернення до загальної юридичної консультації, особи, які звертаються до адвоката, можуть обґрунтовано очікувати, що їхні повідомлення є приватними та конфіденційними. На це звернув увагу Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Алтай проти Туреччини" (Altay v. Turkey (No. 2), заява №11236/09, рішення від 09 квітня 2019 року).
В світлі зазначеного, господарський суд вважає необґрунтованими вимоги про вартості на вироблення та узгодження стратегії захисту прав клієнта, оскільки ця послуга не стосується підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, та, у відповідності до практики Европейського Суду з прав людини, є сферою приватного життя. Окрім того, адвокатом в підтвердження проведення узгодження стратегії захисту не надано будь-яких доказів, що є порушенням принципів, які закладені в основу господарського судочинства, зокрема, принципу змагальності, за умовами якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.
Що стосується оцінки таких послуг, як підготовка до судового засідання, відвідування банк Південний разом з клієнтом, підготовка та направлення адвокатського запиту разом з додатками до банку Південний, аналіз судової практики щодо договорів поруки, аналіз рішення по справі № 922/3289/21, то вони є непідтвердженими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру у розумінні частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України та не є співмірними зі складністю справи.
Також суд зазначає, що визначені в акті послуги щодо правового аналізу відзиву, клопотання про витребування доказів та повідомлення про неможливість надати докази по справі поглинаються здійсненням адвокатом аналогічних по суті дій в межах підготовки заперечень щодо витребування акта податкової перевірки, підготовки відповіді на відзив, а також підготовки заяви про зміну предмета позову.
Подання заяви про виправлення недоліків позову не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаної послуги не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 9901/264/19 від 04 листопада 2019 року.
Аналіз рішення по справі № 922/3289/21, як послуга надана позивачу в рамках професійної правничої допомоги, надана вже після завершення розгляду справи та не була об'єктивно необхідною як нагальна послуга для захисту інтересів клієнта, а відтак не може бути покладене на протилежну сторону (тобто відповідача).
З урахуванням зазначеного та з огляду на складність справи, обсяг наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, а також його присутність у всіх судових засіданнях в межах даної справи, з врахуванням заяви та доводів відповідача в частині зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення 32 000,00 грн., як вартості витрат на надання правової (професійної) допомоги позивачу, оскільки дана сума відповідає критерію реальності таких витрат у цій справі, у зв'язку з чим компенсації вартості виконаної роботи підлягає стягненню з відповідача.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В світлі викладеного, враховуючи системний аналіз пункту 1 частини 2, пунктів 5, 6 частини 4 статті 126, частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд частково покладає на відповідача витрати позивача, пов'язані із наданням правової допомоги.
Керуючись статтями 42, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (вх. № 28306 від 01 грудня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрінвест Холдинг" (63254, Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Вишнева, будинок 95, ідентифікаційний код юридичної особи 39365736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63011, Харківська область, Валківський район, селище міського типу Старий Мерчик, вулиця Театральна, будинок 8-б, ідентифікаційний код юридичної особи 40155319) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 000 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень цього Кодексу.
Повне додаткове рішення складено та підписано 15 грудня 2021 року.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/3289/21