03 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/396/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
при секретарі судового засідання Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами “Україна”, вул.Дмитрова, 21, смт.Лугини Житомирської області, 11301
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, юридична адреса: с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, 47823; поштова адреса: вул.Музейна, 5, м.Волочиськ Хмельницької області
про стягнення 196 889,52 грн.
Представники сторін не прибули в судове засідання
Суть справи: Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами “Україна”, вул.Дмитрова, 21, смт.Лугини, Житомирської області, 11301 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, юридична адреса: с.Токи Підволочиського району Тернопільської області, 47823; поштова адреса: вул.Музейна, 5, м.Волочиськ Хмельницької області про стягнення 201 889,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 року відкрито провадження у справі № 921/396/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 липня 2021 року.
12.07.2021 року від приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.
13.07.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" надійшло клопотання від 12.07.2021 (вх.№ 5773 від 13.07.2021) про відкладення підготовчого засідання у справі 921/396/21, у зв'язку з відрядженням єдиного представника. Додатково представник відповідача у клопотанні повідомив, що 12 липня 2021 року згідно платіжного доручення №1858 Відповідачем сплачено позивачу в рахунок погашення боргу 10 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2021 відкладено від 03.08.2021 відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2021 року об 11 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021 року відкладено підготовче засідання на 17 вересня 2021 року об 09 год. 30 хв.; ухвалою суду від 20.09.2021 відкладено підготовче засідання на 19 жовтня 2021 року .
19.10.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” надійшло клопотання про часткову сплату заборгованості в сумі 10 000 грн. 00 коп. б/н від 19.10.2021 /вх.№8519 від 19.10.2021/.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2021 року закрито підготовче провадження, справу №921/396/21 призначено до судового розгляду по суті на 12 листопада 2021 року.
11.11.2021 року на адресу суду від приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" надійшла заява (вх.№ 9176 від 11.11.2021) про розгляд справи без участі представника позивача. Також позивач зазначив, що заявлені вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити з урахуванням раніше сплачених коштів в рахунок погашення боргу відповідачем, а саме: 12.07.2021 року - 10 000,00грн, 16.09.2021 року - 10 000,00 грн, 18.10.2021 року - 10 000,00грн. В загальній сумі від відповідача надійшло 30 000,00грн на погашення боргу.
12.11.2021 року на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" надійшло клопотання від 11.11.2021 (вх.№ 9180 від 12.11.2021) в якому відповідачем повідомлено про те, що 11.11.2021 року платіжним дорученням № 3162 сплачено 10 000,00грн. Крім цього просить відкласти розгляд справи у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору.
Відповідач у встановлений в ухвалі від 16.06.2021 (про відкриття провадження у справі) строк відзиву на позов не надав.
Про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення йому копій ухвал суду у справі №921/396/21, заява від 12.07.2021 (вх. №5773 від 13.07.2021), від 03.07.2021 (вх.№6333 від 05.08.2021), 16.09.2021 (вх.№7637 від 17.09.2021), 19.10.2021 (вх.№8519 від 19.10.2021), 11.11.2021 (вх.№ 9180 від 12.11.2021) ТОВ "Агробізнес" про відкладення розгляду справи. У зазначених клопотаннях ним також повідомлено про здійснену відповідачем часткову оплату боргу в сумі 50 000 грн, на підтвердження чого додано: платіжне доручення № 1858 від 12 липня 2021 року - 10 000 грн.; платіжне доручення № 2120 від 02 серпня 2021 року - 10 000 грн.; платіжне доручення № 2569 від 16 вересня 2021 року - 10 000 грн.; платіжне доручення № 2870 від 18 жовтня 2021 року - 10 000 грн.; платіжне доручення № 3162 від 11 листопада 2021 року - 10 000 грн.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
У частині 4 статті 165 ГПК України вказано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, такими підставами є договори та інші правочини.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
19.02.2021 року між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" в особі директора Вигівського Романа Володимировича, що діє на підставі Статуту (надалі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” в особі директора Собуцького Олега Михайловича, який діє на підставі Статуту підприємства (надалі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №19-02/2021 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язується відповідно до умов даного Договору передати у власність Покупцю зерно жита в кількості 23 тони +/- 10% опціон, згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах установлених даним Договором.
Відповідно п. 2.1. Договору ціна товару становить 6 000,00 грн. за 1 тону з ПДВ 20%.
За п. 2.2. Договору загальна сума Договору становить 138 000,00 (сто тридцять вісім тисяч ) грн. з ПДВ 20%.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Товаром за договором є зерно жита (надалі - Товар).
Якість Товару повинна відповідати нормативним документам, в яких встановлені вимоги до якості такого роду Товару ( ДСТУ, ТОСТ) (п.1.2 Договору).
Товар вважається переданим Продавцем, і прийнятим Покупцем, по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру ), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в карточці аналізу ( посвідченні про якість зерна, складській квитанції тощо), (п.3.5 умов договору).
Передача Товару здійснюється відповідно до правил Інструкції №П-6 та П-7, затверджених відповідними постановами Держарбітражу при PM СРСР від 15.06.1965 р. та від 25.04.1966 року, (п.3.6 Договору)
Товар вважається переданим Продавцем, і прийнятим Покупцем, з моменту його передачі Покупцю, що підтверджується видатковими накладними, (п.3.3 умов договору).
Одночасно з передачею товару Продавець зобов'язаний надати Покупцю необхідні супровідні документи на нього та видати податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації згідно чинного законодавства. Код УКТ ЗЕД товару, зазначений в податковій накладні, повинен відповідати коду УКТ ЗЕД товару, що є предметом цього договору. (п.3.7 Договору).
Розрахунки за Товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми в наступному порядку: - у день поставки, по факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупця на підставі виставленого рахунку (п.4.1 Договору).
При здійсненні платежів Покупець зобов'язаний зазначати в платіжному дорученню номер та дату цього Договору, та у разі необхідності номер та дату рахунку на оплату вартості Товару, партії Товару (або номер та дату видаткової накладної) (п.4.2 Договору).
За невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України. ( п.5.1 Договору).
Сторони Договору дійшли згоди та вирішили, що у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України Продавець (якщо він є платником ПДВ) надає податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, зазначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Продавцем особи та здійснення відповідної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
За неправильне оформлення та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних єдиному реєстрі податкових накладних (в подальшому - ЄРПН) відповідальність за нанесені матеріальні збитки покладається на Продавця у розмірі не відшкодованої Покупцю з цієї причини суми податку на додану вартість. Покупець матиме право на утримання чи зарахування даних сум проти будь-яких оплат вартості Товару, що підлягають сплаті ним Продавцю на умовах Договору, (п. 5.2 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, (п.6.1 Договору).
Строк цього Договору починає з моменту підписання, та діє до 31 грудня 2021 р. (п.6.2 умов договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п.6.3 Договору).
На виконання умов Договору Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами “Україна” здійснило передачу Товару відповідачу 19.02.2021 року на суму разом з ПДВ 134 580,00грн. відповідно до видаткової накладної № 6 від 19.02.2021р.
19.02.2021 року відповідачем згідно платіжного доручення №475 від 19.02.2021р. здійснено часткову оплату за товару в розмірі 85 580,00 грн.
21.02.2021р. між сторонами укладено додатковий Договір № 1 до Договору № 19-02/21 купівлі-продажу від 19.02.2021р.
Відповідно до п. 1 Додаткового договору Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 19-02/21 купівлі-продажу від 19.02.2021р., а саме змінити пункт 1.1 та пункт 2.2 виклавши їх у новій редакції:
« 1.1. Продавець зобов'язується відповідно до умов даного Договору передати у власність Покупцю зерно пшениці в кількості 48 тонн +/- 10% опціон, згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах установлених даним Договором».
« 2.2 Загальна сума Договору становить 276 000,00грн. з ПДВ».
Відповідно до п. 2 Додаткового договору Сторони дійшли згоди, що всі інші умови Договору № 19-02/21 купівлі-продажу від 19.02.2021р не змінені цим Додатковим Договором, залишаються чинними у попередній редакції і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
П. 3 Додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання та є невідємною частиною Договору № 19-02/21 купівлі-продажу від 19.02.2021р.
На виконання вищевказаних умов додаткового Договору Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами “Україна” здійснило передачу Товару відповідачу 24.02.2021 року на суму разом з ПДВ 141 900,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 8 від 24.02.2021р.
Відповідачем, товару переданого за видатковою накладною № 8 від 24.02.2021р., не оплачено.
Відповідно, Товар відвантажений Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами “Україна” та отриманий відповідачем, що підтверджується підписаними обома сторонами за укладеним договором видатковими накладними, завіреними печатками обох підприємств. Будь-яких зауважень та претензій з приводу поставленого товару від відповідача не надходило.
Незважаючи на повне виконання Продавцем взятих на себе згідно умов договору №19-02/2021 від 19.02.2021р. про передачу у власність зерна жита, пшениці зобов'язань, відповідач свій обов'язок по оплаті одержаного товару виконав лише частково і станом на 11.05.2021р. заборгованість становить 190 900.0грн.
03.03.2021 р. ПСПзОВ «Україна» було надіслано на адресу ТОВ «АГРОБІЗНЕС» претензію про сплату заборгованості за поставки на загальну суму 190 900,00 грн., копія якої знходиться в матеріалах справи, з метою мирного врегулювання спору. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на невиконання відповідачем умов договору, ПСПзОВ «Україна» звернулось до господарського суду позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" 190 900,00 заборгованості за отриманий товар на підставі Договору №19-02/2021 купівлі-продажу від 19.02.2021р.
16.01.2021 Господарським судом Тернопільської області відкрито провадження у справі № 921/396/20 за позовом ПСПзОВ «Україна» до ТОВ «АГРОБІЗНЕС» про стягнення боргу за договором в сумі 190 900,00грн; 1 385,20 грн - сума 3% річних; 4 604,32 грн - сума інфляційних втрат та 5 000,00грн - витрат на правничу допомогу.
Після відкриття провадження у цій справі відповідач оплатив частину основного боргу (50000,00грн.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1858 від 12 липня 2021 року - 10 000 грн.; № 2120 від 02 серпня 2021 року - 10 000 грн.; № 2569 від 16 вересня 2021 року - 10 000 грн.; № 2870 від 18 жовтня 2021 року - 10 000 грн.; № 3162 від 11 листопада 2021 року - 10 000 грн, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а також і самим позивачем.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено частину основної заборгованості, провадження в частині вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 50 000 грн 00 коп. підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення складає 140 900,00грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного Кодексу України.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 604,32 грн. інфляційних втрат, 1 385,20 грн. 3% річних.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною 1 ст. 8 ІІК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Законом України "Про індексацію грошових доходівнаселення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1,4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду(аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Відповідно до п. 5.1 Договору № 19-02/21 купівлі-продажу від 19.02.2021р. за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Виходячи з вище викладеного та умов Договору з відповідача слід стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції згідно зі ст. 625 ЦКУ , а також три проценти річних від простроченої суми.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат є вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позовні вимоги щодо стягнення 140 900,00 грн заборгованості за одержане зерно жита за договором купівлі-продажу № 19-02/2021 від 19.02.2021; 4604,32 грн - інфляційних витрат; 1385,20грн - 3% річних, підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 146 889,52грн.
За змістом ст.129,130 Господарського процесуального кодексу України судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 2 953,34грн. та витрати позивача на правничу допомогу у даній справі на суму 5 000,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача, в т.ч. у частині вимог, провадження щодо яких закрито. Позивачем на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги у межах цієї справи, надано договір про надання правничої допомоги від 29.03.2021 року, укладений позивачем та адвокатом Іщук Аліною Володимирівною, акт приймання-передачі виконаних робіт, ордер на надання правової допомоги, квитанцію про оплату за надання юридичних послуг в готівковій формі від 21.05.2021 року в сумі 5 000,00 грн. за правничу допомогу. Суд, вирішуючи дане питання, враховує ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовлені ним документи по справі, та вважає, розумним та співмірним заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 231 п.2, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, юридична адреса: с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, 47823; поштова адреса: вул.Музейна, 5, м.Волочиськ Хмельницької області, ідентифікаційний код 30915832 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами “Україна”, вул.Дмитрова, 21, смт.Лугини Житомирської області, 11301, ідентифікаційний код 05418626 - 140 900 грн /сто сорок тисяч дев'ятсот гривень/ заборгованості за одержане зерно жита за договором купівлі-продажу № 19-02/2021 від 19.02.2021; 4 604,32 грн / чотири тисячі шістсот чотири гривень 32 копійки/ інфляційних витрат; 1 385,20 грн /одну тисячу триста вісімдесят п'ять гривень 20 копійок/, що становить 3% річних; 5 000 грн /п'ять тисяч гривень/ витрат на професійну правничу допомогу та 2 953,34 грн (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривень 34 копійки/ ) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В частині стягнення 50 000 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-02/2021 від 19.02.2021 провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю предмета спору.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 15.12.2021.
Суддя А.М. Сидорук