вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" грудня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/752/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339)
до відповідача Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (35765, Рівненська область, Рівненський район, с.Стеблівка)
про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради
у судовому засіданні приймав участь представник позивача - Майструк С.М.
У вересні 2021 року Селянське (фермерське) господарство "Мурка" (далі Господарство) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Мізоцької селищної ради (далі Рада) про визнання недійсним рішення відповідача №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_3 , земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) та гр. ОСОБА_10 , жительці ОСОБА_11 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві після оприлюднення результатів сесії на офіційному сайті Ради від 18.08.2021 стало відомо про прийняття рішення №431 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_3 , земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) та гр. ОСОБА_10 , жительці ОСОБА_11 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035).
Позивач вважає, що рішення №431 від 18.08.2021 впливає на його права та обов'язки та прийняте відповідачем з порушенням норм закону, відтак є протиправним та підлягає визнанню недійсним (скасуванню) з таких підстав.
Господарство набуло статусу юридичної особи з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2002. Засновником та Головою Господарства був ОСОБА_12 .
Відповідно до ч. 5 Статуту позивача землі Господарства складаються із земель, які передані у користування, що посвідчено державним актом серії РВ №00001 від 01.01.1993 на право постійного користування землею виданого Спасівською сільською радою на ім'я ОСОБА_12 , який був засновником та головою Господарства. Згідно акту надавалося право на постійне користування земельною ділянкою №1 площею 10 га, ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,68 га, ділянкою №3 площею 1,88 га. на території Спасівської сільської ради.
27 серпня 2019 року була сформована земельна ділянка №1 в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5622685600:02:003:0035. Цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства. Право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га не припинене та підтверджується інформацією з державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В даних витягах вказується, що право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в реєстрі №37555343 від 20.07.2020. Підставою для виникнення права є державний акт серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою.
Станом на момент подання позову, засновником та головою Господарства у зв'язку зі смертю ОСОБА_12 є його дружина ОСОБА_13 , відтак, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 №179/1043/16-ц, позивач вважає, що Господарство надалі має право на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га, а підстави на припинення постійного користування передбачені Земельним законодавством - відсутні.
З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати недійсним рішення відповідача №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства", оскільки останнє порушує права Господарства, як землекористувача та позивач не надавав погодження на припинення права постійного користування земельною ділянкою, відтак спірне рішення прийняте з порушенням ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
Крім того, позивач, як на підставу для визнання недійсним рішення Ради вказує на порушення депутатом Мізоцької селищної ради ОСОБА_1 частини 1 статті 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування", який голосував про включення питання 28 в порядок денний чергової сесії відповідача 18.08.2021, знаючи, що дане питання попередньо не розглядалось профільною комісією в порушення ч. 3 ст. 2.11 Глави 2 Розділу ІІ регламенту Ради та п. п. 3.4, 3.8 положення про постійні комісії.
У позовній заяві Господарства містилася заява про забезпечення позову, відповідно до якої останнє просило вжити заходів забезпечення позову про визнання недійсним рішення відповідача.
Ухвалою від 03.09.2021, зокрема, заяву Селянського (фермерського) господарства "Мурка" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: 1) заборонено державним кадастровим реєстраторам реєструвати земельні ділянки на підставі: проекту із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) за рахунок земель сільськогосподарського призначення; проекту із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) за рахунок земель сільськогосподарського призначення; проекту із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) за рахунок земель сільськогосподарського призначення; проекту із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_3 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) за рахунок земель сільськогосподарського призначення; проекту із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_10 , жительці С. Стеблівка земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) за рахунок земель сільськогосподарського призначення; 2) зупинено дію рішення Мізоцької селищної ради №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою від 06.09.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 28.09.2021.
24 вересня 2021 року Господарством через відділ канцелярії господарського суду подано заяву про заміну заходів забезпечення позову іншими та 27.09.2021 подано клопотання з повідомленням про допущену описку у п. 3 прохальної частини заяви про зміну заходів забезпечення позову.
27 вересня 2021 року від третьої особи ОСОБА_3 через відділ канцелярії суду подані пояснення по суті спору, відповідно до яких остання вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту відведення щодо передачі земельних ділянок для 5-ти громадян для ведення особистого селянського господарства, отже такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки таких громадян. Вважає, що необхідно врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 №911/4144/16.
Ухвалою суду від 27.09.2021 у задоволенні заяви Господарства про заміну одного заходу забезпечення позову іншим відмовлено.
Ухвалою суду від 28.09.2021 задоволено клопотання представника Мізоцької селищної ради Теслюка В.С. про продовження строку на подачу відзиву на позов. Продовжено Мізоцькій селищній раді строк для подання відзиву на позов до 07.10.2021 (включно). Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 19.10.2021.
28 вересня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою від 29.09.2021 у задоволенні заяви Господарства про забезпечення позову від 28.09.2021 відмовлено.
08 жовтня 2021 року на поштову адресу суду від Ради надійшов відзив на позовну заяву з доданими документами, відповідно до якого остання заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровий номер 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га є комунальною власністю Мізоцької селищної ради. Враховуючи той факт, що засновник Господарства ОСОБА_12 помер, а Державний акт на право постійного користування землею видано йому як громадянинові, Рада вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою номер 5622685600:02:003:0035, відтак на позачерговій сесії Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 прийнято рішення №506 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".
Ухвалою суду від 19.10.2021, підготовче провадження у справі № 918/752/21 закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2021.
02 листопада 2021 року позивачем через відділ канцелярії суду подано відповідь на відзив з додатками, відповідно до якої Господарство вказало, що з урахуванням норм законодавства та судової практики, права на постійне користування спірною земельною ділянкою перейшли до СФГ "Мурка". Вважає, що рішення відповідача №506 від 23.09.2021 не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки прийняте після оспорюваного рішення. Крім того, ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/839/21 від 05.10.2021 зупинено дію останнього.
Також на переконання позивача правовстановлюючим документом на земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, тобто документом на підставі якого виникло право власності, відтак доводи Ради про те, що ОСОБА_4 не скористався своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки не заслуговують на увагу.
Крім того, 02.11.2021 позивачем через відділ канцелярії суду подані заперечення проти пояснень третьої особи, відповідно до яких Господарство посилається на те, що власником спірної земельної ділянки є відповідач, а позивач має інше речове право на таке майно. Саме рішення №431 від 18.08.2021 Ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою є перешкодою в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035, оскільки реалізація оспорюваного рішення призведе до втрати об'єкта цивільних прав позивача, відтак спір у даній справі, на переконання Господарства, за своїм суб'єктним складом та предметом, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Ухвалою від 02.11.2021, зокрема, клопотання представника ОСОБА_14 про поновлення строку на подачу відповіді на відзив задоволено. Поновлено Господарству строк для подання відповіді на відзив. Долучено до матеріалів справи відповідь на відзив Господарства з доданими до неї документами. Оголошено перерву у судовому засіданні на 11.11.2021.
11 листопада 2021 представником позивача подано клопотання про дослідження доказу, що знаходиться в мережі Інтернет за відповідним посиланням.
Ухвалою від 11.11.2021, зокрема, витребувано у Мізоцької селищної ради оригінал протоколу (восьме скликання) № 8 від 30.07.2021 комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою. Встановлено Мізоцькій селищній раді строк для подання витребуваного доказу - до 16.11.2021 (включно). Розгляд справи відкладено на 18.11.2021.
16 листопада 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2021 від Ради надійшли оригінали документів.
18 листопада 2021 року від представника Господарства адвоката Майструка С.М. надійшло клопотання б/н про призначення технічної експертизи документа, відповідно до якого останній просив призначити технічну експертизу протоколу №8 від 30.07.2021 комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток історичного значення.
У судовому засіданні 18.11.2021, розглянувши клопотання представника Господарства адвоката Майструка С.М. про призначення технічної експертизи документа, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні останнього, з огляду на те, що таке клопотання подане після закриття підготовчого провадження у справі, а питання про призначення експертизи вирішується судом у підготовчому провадженні відповідно до статті 182 ГПК України. Ухвалою підготовчого провадження від 19.10.2021 суд встановив, що всі питання зазначені у п.2 ст. 182 ГПК України вирішені, відтак підстави для призначення судової експертизи як з ініціативи учасника справи так і з ініціативи суду відсутні.
Крім того, відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Представник позивача просив призначити у даній справі технічну експертизу протоколу №8 від 30.07.2021 комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток історичного значення. Однак, на переконання суду, обставини на які посилається позивач в обґрунтування необхідності призначення експертизи такого документу, не є однією з обставин позовної заяви, що має значення для правильного вирішення справи, враховуючи її предмет та наведені позивачем обґрунтування. Крім того, висновок експертизи в розумінні статей 86, 104 ГПК України, не має для суду заздалегідь встановленої сили, а підлягає оцінці судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
У судовому засіданні 18.11.2021 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 30.11.2021, про що повідомлено учасників справи відповідною ухвалою суду.
23 листопада 2021 року від представника позивача - адвоката Майструк С.М. до суду надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких останній посилається на: порушення порядку оприлюднення проекту рішення Ради, оскільки такий проект рішення не приймався, підміну тексту протоколу та порушення антикорупційного та земельного законодавства. З приводу поданих позивачем додаткових письмових пояснень, суд зазначає, що не приймає останні до уваги, оскільки представник Господарства наводить нові обставини у якості підстав позовних вимог, в той же час у порядку передбаченому ГПК України, позивачем заява про зміну підстав позову не подавалась та судом таке питання не вирішувалось.
30 листопада 2021 року від представника позивача - адвоката Майструка С.М. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії вступної та резолютивної частин рішення Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021 по справі № 918/839/21.
У судовому засіданні 30.11.2021 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву до 09.12.2021.
У судовому засіданні 09.12.2021 судом розглянуто спір по суті, досліджено письмові докази, що містяться у справі.
Представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених в позовній заяві.
Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 09.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивач, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Спасівської сільської ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 08.06.1993 року №20 ОСОБА_12 було надана у постійне користування земельна ділянка площею 10.72 га.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.08.2021 Селянське (Фермерське) Господарство "Мурка" було зареєстровано 20.03.2002, отже набуло статусу юридичної особи (номер запису №15961200011001011), та зареєстровано у АДРЕСА_5 .
Як стверджує позивач, та не заперечується відповідачем засновником та головою Господарства був ОСОБА_12 . На момент подання позову, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.08.2021 єдиним засновником (учасником) Господарства є ОСОБА_13 , яка є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про укладення шлюбу від 28.05.1978 та свідоцтвом про смерть від 05.11.2008.
Відповідно до ч. 5 Статуту позивача землі Господарства складаються із земель, які передані у користування, що посвідчено відповідними державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім'я голови Господарства.
Державним актом серії РВ №00001 від 01.01.1993 виданим Спасівською сільською радою громадянину ОСОБА_12 , який в подальшому був засновником та головою Господарства надано право постійного користування землею, а саме: земельною ділянкою №1 площею 10 га, ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,68 га, ділянкою №3 площею 1,88 га. на території Спасівської сільської ради.
27 серпня 2019 року була сформована земельна ділянка в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5622685600:02:003:0035. Цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства.
Право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га зареєстровано за ОСОБА_12 та не припинене, що підтверджується інформацією з державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 31.08.2021. З даних витягів вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в реєстрі за №37555343 від 28.07.2020; власник - Мізоцька Територіальна громада; правокористувач ОСОБА_12 . Підставою виникнення права є державний акт серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою.
Поряд з цим, 18.08.2021 Радою прийнято рішення №431 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" яким надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу комунальної власності (за рахунок земель сільськогосподарського призначення) наступним громадянам: гр. ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035), гр. ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_3 , земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) та гр. ОСОБА_10 , жительці С. Стеблівка земельної ділянки орієнтовною площею 1,9136 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035).
Таке рішення прийняте з посиланням, зокрема, на статті 12, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяв вказаних громадян та взявши до уваги протокол комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою.
Позивач вважає, що Господарство надалі (після смерті засновника) має право на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га, а підстави на припинення постійного користування передбачені Земельним законодавством - відсутні, відтак рішення №431 від 18.08.2021 порушує його права як постійного землекористувача, оскільки в результаті його реалізації об'єкт цивільних прав позивача - земельна ділянка кадастровий номер 5622685600:02:003:0035 перестане існувати. Отже таке рішення необхідно визнати недійсним, як таке, що впливає на права та обов'язки позивача, прийняте відповідачем з порушенням норм закону.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
За частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).
За частинами 2-5 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.06.2020 №179/1043/16-ц право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об'єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.
Таким чином, судом встановлено, що Господарство є землекористувачем земельної ділянки згідно з Державним актом серії РВ №00001 від 01.01.1993 на праві постійного користування.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Вирішуючи спори, які витікають із права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.
Суд також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.
Як слідує із вищенаведених норм Земельного кодексу України, припинення землекористування вказаною земельною ділянкою можливе при наявності обставин, визначених у ст.141 Земельного кодексу України.
Суд констатує, що земельна ділянка кадастровий номер 5622685600:02:003:0035 залишилась в користуванні позивача, який добровільно не відмовлявся від постійного користування земельною ділянкою, не давав згоду на її вилучення. Як вбачається з Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що зазначалось судом вище, земельна ділянка, що залишилась в користуванні позивача, зареєстрована в Державному реєстрі та їй присвоєно кадастровий номер.
Право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5622685600:02:003:0035 на момент прийняття спірного рішення Ради не припинене в порядку встановленому законодавством.
За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Отже, Рада, приймаючи оспорюване рішення, в порушення частини 5 ст. 116 Земельного кодексу України надала дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу комунальної власності (за рахунок земель сільськогосподарського призначення) громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , без попереднього припинення права користування землекористувачем якому таке право належить, що на переконання суду є втручанням та порушенням права позивача на користування земельною ділянкою, передбачене статтею 92 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення Селянське (Фермерське) Господарство "Мурка" було постійним користувачем земельної ділянки: площею 9,568 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія РВ№00001 виданого Спасівською сільською радою на ім'я ОСОБА_12 , який був засновником та головою Селянського (Фермерського) Господарства "Мурка". Таке право у встановленому законом порядку припинено не було.
Судом не враховуються доводи позивача про порушення регламенту Ради та невідповідність тексту протоколу засідання Ради наданого позивачем оприлюдненому тексту, на які останній посилається як на підстави для визнання незаконним та скасування спірного рішення, оскільки такі процедурні моменти на переконання суду не є прямими підставами для визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та не вплинули на результат голосування.
Отже, за встановлених судом обставин, позов про визнання недійсним рішення Мізоцької Селищної Ради є обґрунтованим, з тих підстав, що рішення Ради прийняте з порушенням норм закону та порушує права позивача як землекористувача, однак позов підлягає задоволенню у спосіб, що гарантує ефективний захист порушених прав позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Мізоцької селищної ради №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства".
Щодо пояснень по суті спору третьої особи ОСОБА_3 , відповідно до яких остання вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 №911/4144/16, суд зазначає таке.
У вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Однак, у громадянки ОСОБА_3 та інших чотирьох громадян, які є третіми особами у даній справі, в результаті реалізації рішення Ради №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" такого цивільного права (зокрема, права власності на землю) не виникло та не могло виникнути, оскільки таким особам було лише надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а подальше набуття земельних ділянок у власність громадянами, які виготовили проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність врегульоване п. 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідно до якого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Доводи відповідача, наведені у відзиві не спростовують висновків, яких дійшов суд у даній справі та спростовуються наведеними вище та встановленими судом обставинами.
Стосовно прийнятого на позачерговій сесії Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 рішення №506 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", суд зазначає, що останнє не впливає на встановлені судом обставини, оскільки прийняте після оскаржуваного рішення Ради та після звернення позивачем з даним позовом до господарського суду.
Так, рішенням Мізоцької селищної ради Рівненського району від 23.09.2021 року №506 припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 9,5680 га. (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою: Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надано в постійне користування громадянину ОСОБА_12 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00001 виданого 01 січня 1993 року у зв'язку зі смертю користувача. Ухвалено провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку. Перевести в категорію земель запасу Мізоцької селищної ради земельну ділянку площею 9,5680 га. кадастровий номер 5622685600:02:003:0035.
Однак, як встановлено судом у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/893/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мурка" до відповідача Мізоцької селищної ради про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 та визнання права постійного користування на земельну ділянку. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021 визнано недійсним та скасовано рішення Мізоцької селищної ради № 506 від 23.09.2021 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою: Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_12 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 у зв'язку зі смертю користувача. Визнано за Селянським (Фермерським) Господарством "Мурка" (код ЄДРПОУ 22581339) право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені Господарством витрати на сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Селянського (фермерського) господарства "Мурка" до Мізоцької селищної ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради задоволити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Мізоцької селищної ради №431 від 18.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства".
3. Стягнути з Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545) на користь Селянського (фермерського) господарства "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2021.
Веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич