вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.12.2021 Справа № 917/1429/21
за позовною заявою Полтавської обласної ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 45 код ЄДРПОУ 22530614
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробіт”, код ЄДРПОУ 43643944, 36000, м. Полтава, вул. Симона Петлюри, 13, оф.36
2. Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо” м. Полтава, код ЄДРПОУ 01882732
про визнання договору недійсним
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: Сагайдачний С.Т
представник відповідача 1: Бойко Т.Г.
представник відповідача 2: Шиян В.О.
Полтавська обласна рада звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробіт” та Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо” про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробіт” та Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством “Полтавапаливо”.
Ухвалою від 27.09.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 19.10.21, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 29.09.21).
Ухвалою від 19.10.2021р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 09.11.21, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
21.10.21 відповідач (ТОВ “Євробіт”) подав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
25.10.21 відповідач (Полтавське обласне комунальне виробничо-комерційне підприємство “Полтавапаливо”) подав до суду відзив на позов, в якому визнав позов повністю.
26.10.21 позивач подав до суду відповідь на відзив на позов ТОВ “Євробіт”, в якій навів обгрунтування позову з врахування наведених у відзиві заперечень.
09.11.21 позивач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою від 09.11.2021р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 30.11.21, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
29.11.21 відповідач (ТОВ “Євробіт”) подав до суду заперечення на відповідь на відзиви.
У підготовчому засіданні, 30.11.2021р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 30.11.21 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 07.12.21.
В судовому засіданні 07.12.21 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представників відповідачів стосовно заперечень проти заявленого позову, з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи та дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Представник відповідача 1 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача 2 повідомив, що відповідач позов визнає та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.12.21 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Євробіт (далі по тексту - надавач) та Полтавським обласним комунальним аробничим-комерційним підприємством "Полтавапаливо" (далі по тексту - отримувач) 09.06.2020 року укладено договір №5 про надання поворотної фінансової допомоги (далі по тексту - Договір).
Договір від імені Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо” підписано виконуючим обов'язки директора Горященком Миколою Олександровичем.
Згідно п.1.1. Договору НАДАВАЧ надає ОТРИМУВАЧУ поворотну фінансову допомогу, яку отримувач зобов'язується повернути в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п.2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1 890 000,00 грн без ПДВ.
Згідно п.2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається терміном на 1 (один) місяць з дати підписання даного договору.
Згідно п.3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Надавача.
Договір про надання поворотної фінансової допомоги №5 від 09.06.2020 позивачем виконаний шляхом перерахування відповідачу поворотної фінансової допомоги в сумі 1 890 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 10.06.2020 року (в платіжному дорученні підставою платежу вказано: «надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №5 від 09.06.2020 року. Без ПДВ». В графі «проведено банком» зазначено 10.06.2020).
Позивач вважає, що представник ПОКВКП «Полтавапаливо», проігнорувавши встановлені Статутом обмеження, перевищив межі наданих йому повноважень та уклав правочин за відсутності на це права.
Крім того, на думку позивача, справжньою метою договірних відносин між ТОВ «Євробіт» та представником ПОКВКП «Полтавапаливо» було заволодіння нерухомим майном, що належить до обласної комунальної власності.
Оскільки позивач вважає дії представників сторін, спрямовані на укладення договору, незаконними та такими, що вчинені за зловмисною домовленістю з метою заволодіння нерухомим майном обласної комунальної власності, він звернувся до суду з позовом і просить суд визнати договір недійсним.
В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:
- ПОКВКП «Полтавапаливо» не повернуло отримані за угодою кошти, що стало приводом для звернення ТОВ «Євробіт» до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення боргу.
- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 р. про закриття провадження у справі затверджено мирову угоду сторін, згідно з умовами якої ПОКВКП «Полтавапаливо» визнало, що його заборгованість перед ТОВ «Євробіт» за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р. на момент укладення мирової угоди становить 1 890 000,00 грн, а також зобов'язалося погасити вказану заборгованість до 01.10.2020 р. шляхом її сплати на банківський рахунок ТОВ «Євробіт» або передачі у власність Товариства нерухомого майна, яке перебуває на балансі, на праві господарського відання у ПОКВКП «Полтавапаливо».
- в результаті, на виконання мирової угоди, у власність ТОВ «Євробіт» було передано об'єкти нерухомого майна, що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради:
- нежитлові будівлі та споруди Козельщинського паливного складу (Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Лутовинівка, вул. Надії Курченко, буд. № 11);
- нежитлові будівлі та споруди Кременчуцького паливного складу (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. № 2);
- нежитлові будівлі та споруди Полтавського паливного складу (м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. № 5);
- нежитлові будівлі та споруди Машівського паливного складу (Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. № 1);
- нежитлові будівлі та споруди Лубенського паливного складу (Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, буд. № 7);
- нежитлові будівлі та споруди Решетилівського паливного складу (Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Покровське, вул. Степова, буд. № 33).
За результатами оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 р. про затвердження мирової угоди, Полтавську обласну раду ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 р. залучено до участі у справі № 917/1150/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а справу направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
- Господарським судом Полтавської області розглядається справа № 917/1150/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробіт» до Полтавського обласного комунального виробничо- комерційного підприємства «Полтавапаливо» про стягнення 1 890 000,00 грн.
- Полтавська обласна рада не може погодитися не лише з вимогою, що стосується виконання зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо», а й з самим фактом укладання цього договору, адже вважає дії представників сторін, спрямовані на його укладення, незаконними та такими, що вчинені за зловмисною домовленістю з метою заволодіння нерухомим майном обласної комунальної власності.
- ПОКВКП «Полтавапаливо» на підставі рішень Господарського суду Полтавської області від 13.01.2020 р. у справі № 917/1772/19 та від 14.01.2020 р. у справі № 917/936/19 мало сплатити ТОВ «Асгард Мега Груп» 305 515,00 грн. та 1 386 478,47 грн. відповідно.
Нібито, з метою погашення вказаного боргу, а також боргу в сумі 167 705,49 грн, що складається з сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, ПОКВКП «Полтавапаливо» уклало договір з ТОВ «Євробіт» про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 890 000,00 грн.
- Згідно зі Статутом Полтавське обласне комунальне виробничо- комерційне підприємство «Полтавапаливо» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновник підприємства - Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області, в особі Полтавської обласної ради. Підприємство підзвітне та підконтрольне Полтавській обласній раді.
Майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Пунктом 5.8 Статуту ПОКВКП «Полтавапаливо» передбачена необхідність отримання дозволу у Засновника - Полтавської обласної ради на укладення договорів предметом яких є отримання коштів на комерційній основі від фінансово-кредитних установ або підприємств. Звернень ПОКВКП «Полтавапаливо» до обласної ради з цього приводу не зареєстровано.
Проігнорувавши встановлені Статутом обмеження, представник ПОКВКП «Полтавапаливо» перевищив межі наданих йому повноважень та уклав правочин за відсутності на це права.
- за умовами договору фінансова допомога надавалась строком на 1 (один) місяць з дати підписання договору. Враховуючи фінансове становище ПОКВКП «Полтавапаливо», було очевидно, що можливості повернути отримані кошти за такий короткий строк у Підприємства немає. Отже, звернення ТОВ «Євробіт» до суду задля стягнення коштів було прогнозованим наслідком укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги.
- Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 не передбачав нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування коштами (п.п.1.2 та 2.2 Договору).
З огляду на це, позивач зробив висновок, що метою договірних відносин між ТОВ «Євробіт» та представником ПОКВКП «Полтавапаливо» було саме заволодіння нерухомим майном, що належить до обласної комунальної власності.
- на представництво ПОКВКП «Полтавапаливо» - Горященко М.О. був уповноважений Полтавською обласною радою шляхом покладення на нього виконання обов'язків директора на підставі розпоряджень голови Полтавської обласної ради від 14.05.2019 № 85-к, від 11.07.2019 № 118-к, від 13.09.2019 № 142-к, від 14.11.2019 № 168-к, від 14.01.2020 № 4-к, від 18.03.2020 № 58-к, від 13.05.2020 № 96, що узгоджується з абз.1 ч.7 ст.78 ГК України, п.20 ч.І ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положенням про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств (установ, організацій, закладів), які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, укладення та розірвання з ними контрактів, затвердженим рішенням третього пленарного засідання сьомої сесії обласної ради сьомого скликання від 14 червня 2016 року № 132 (зі змінами) та Статутом ГТОКВКП «Полтавапаливо».
Отже Полтавська обласна рада уповноважила на представництво Горященком М.О. ГТОКВКП «Полтавапаливо» перед третіми особами шляхом видачі розпорядчого акта.
Наразі Горященка М.О. увільнено від виконання обов'язків директора ПОКВКП «Полтавапаливо» на підставі розпорядження голови Полтавської обласної ради від 27.07.2021 № 187.
Відповідач ТОВ «Євробіт», заперечуючи проти позову, вказав на такі обставини:
- На момент укладення договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилась інформація про особу, яка має право представляти без довіреності інтереси Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо”, такою особою станом на 09.06.2020 року був Горященко Микола Олександрович. При цьому, в даному реєстрі була відсутня будь-яка інформація про обмеження повноважень представника.
- відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
- Товариство з обмеженою відповідальністю “Євробіт” при укладенні договору не знало та не могло знати про наявність будь-яких обмежень щодо представництва.
- частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
- позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження обізнаності позивача про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладення спірного договору.
- Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробіт”, на виконання умов договору №5 від 09.06.2020 року, перераховано на рахунок відповідача 2 суму у розмірі 1 890 000,00 (один мільйон вісімсот дев'яносто тисяч грн. 00 коп.), які фактично прийняті відповідачем 2, оскільки, станом на час розгляду справи зазначені грошові кошти не повернуто позивачу як безпідставно отримані.
Відповідач ТОВ «Євробіт» вказує, що з огляду на викладене вище, враховуючи те, що договір №5 від 09.06.2020 року схвалено діями сторін договору (перерахування надавачем суми поворотної фінансової допомоги та прийняттям отримувачем вказаної суми), позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості між представниками сторін договору при його укладенні, позовні вимоги Полтавської обласної ради про визнання договору №5 від 09.06.2020 року недійсним є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, позивач вказав на такі обставини:
- Якщо цивільна дієздатність ПОКВКП «Полтавапаливо» при укладенні договору про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 890 000 грн перевірена не була, це свідчить лише про неуважність або недбалість з боку Відповідача 1, а не про відсутність можливості мати необхідні відомості.
- представник ПОКВКП «Полтавапаливо» Горященко М.О. здійснив представництво з повноважень самого ПОКВКП «Полтавапаливо», що суперечить ст.238 Цивільного кодексу України, де зазначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сама юридична особа.
- стосовно того, що домовленість між представниками сторін була зловмисною та спрямованою на незаконне заволодіння нерухомим майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Полтавської області, вказує той факт, що 6 (шість) паливних складів перейшло у власність ТОВ «Євробіт», 5 (п'ять) і наразі залишаються у володінні ТОВ «Євробіт», а один був відчужений ТОВ «Євробіт» та вже кілька разів змінив власника.
- саме на такий прихований, але реальний мотив, виникнення відносин між представниками ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо» вказують й інші обставини, зокрема, те, що реєстрація ТОВ «Євробіт» як юридичної особи відбулася 02.06.2020 р., за тиждень до укладення договору між ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП « Полтавапаливо», допомога у розмірі 1 890 000,00 грн. надавалась строком на 1 місяць та не передбачалось нарахування відсотків, ПОКВКП «Полтавапаливо» розпочинає активну роботу по виготовленню технічних паспортів на паливні склади одразу після укладення договору.
- у Кременчуцької міської ради в ході опрацювання документів, що стосувалися оформлення переходу до ТОВ «Євробіт» і земельної ділянки під Кременчуцьким паливним складом, також виникло переконання у незаконності дій представників ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо». Наслідком цього стало подання до правоохоронних органів повідомлення про вчинення злочину. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021170000000244 від 03.04.2021 р. з попередньою кваліфікацією злочину за ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу України щодо вчинення неправомірних дій службовими та посадовими особами ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт», спрямованими на незаконне заволодіння комунальним майном шляхом внесення недостовірних відомостей у офіційні документи та вчинення фіктивних правочинів.
- відповідачем 1 не згадується та обставина, що ним за мировою угодою з Відповідачем 2, яка скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 р, привласнено нерухоме майно і не повернене власнику. А за актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Євробіт» та ПОКВКП «Полтавапаливо» заборгованість останнього станом на 01.01.2021 р. складає 0,00 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив таке:
- посилання позивача на кримінальне провадження №12021170000000244 від 03.04.2021 року не заслуговують на увагу, оскільки, на даний час повідомлення про підозру у даному провадженні жодній особі не вручено, а саме звернення із заявою до правоохоронних органів не є доказом зловмисної домовленості представників сторін при укладанні спірного договору.
- інші доводи Позивача, такі як, реєстрація ТОВ «ЄВРОБІТ» як юридичної особи за тиждень до укладення договору, місячний строк надання безвідсоткової поворотної допомоги, виготовлення технічних паспортів, не можуть бути доказом фіктивності та зловмисної домовленості.
- наведені Позивачем доводи не підтверджують наявності вищезазначених вироблених судовою практикою ознак зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою.
- на момент укладення договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилась інформація про особу, яка має право представляти без довіреності інтереси Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо”, такою особою станом на 09.06.2020 року був ОСОБА_1 . При цьому, в даному реєстрі була відсутня будь-яка інформація про обмеження повноважень представника.
- внесення до Єдиного державного реєстру запису про те, що станом на 19.08.2016 р. керівником позивача, який без довіреності мав право вчиняти дії від імені позивача ( в т.ч. підписувати договори ) був ОСОБА_1 , свідчить про достовірність цих відомостей та наявність у останнього необхідних повноважень для укладення оскаржуваного договору.
Відповідач ПОКПКП «Полтавапаливо» у відзиві на позов вказав, що перш ніж укладати договір про надання поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Євробіт» ПОКВКП «Полтавапаливо» повинно було отримати дозвіл на це у Полтавської обласної ради. Але цього зроблено не було. Отже, підписуючи згаданий договір представник ПОКВКП «Полтавапаливо» (на той час - виконуючий обов'язки директора - Горященко Микола Олександрович) перевищив свої повноваження і вчинив дію на вчинення якої не мав права.
При цьому, ПОКПКП «Полтавапаливо» повідомило суд, що внаслідок неправомірних дій колишнього керівника ПОКПКП «Полтавапаливо» Горященка М.О. (розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 27.07.2021 № 187 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків директора ПОКВКП «Полтавапаливо») з обласної комунальної власності вибуло шість паливних складів, що підтверджується даними з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі викладеного, ПОКВКП «Полтавапаливо» у відзиві визнало позовні вимоги Полтавської обласної ради у повному обсязі.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для визнання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробіт” та Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством “Полтавапаливо” недійсним.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Судом встановлено, що згідно зі Статутом Полтавське обласне комунальне виробничо- комерційне підприємство «Полтавапаливо» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновник підприємства - Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області, в особі Полтавської обласної ради. Підприємство підзвітне та підконтрольне Полтавській обласній раді.
Пунктом 5.8 Статуту ПОКВКП «Полтавапаливо» передбачено, що для досягнення статутних цілей у своїй діяльності Підприємство має право з дозволу Засновника отримувати кошти від будь-яких фінансово-кредитних установ або підприємств на договірних засадах та комерційній основі, а також надавати банкам, підприємствам та громадянам на договірних засадах право використовувати вільні кошти Підприємства чи кредити й встановлювати проценти за користування ними.
Позивач у позовній заяві вказує, що договір про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р. є правочином, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості та який вчинено особою, яка виступає від імені юридичної особи, з перевищенням своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.
Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на положення статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.
Як зазначено вище, договір від імені Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо” підписано виконуючим обов'язки директора Горященком Миколою Олександровичем.
На представництво ПОКВКП «Полтавапаливо» - Горященко М.О. був уповноважений Полтавською обласною радою шляхом покладення на нього виконання обов'язків директора на підставі розпоряджень голови Полтавської обласної ради від 14.05.2019 № 85-к, від 11.07.2019 № 118-к, від 13.09.2019 № 142-к, від 14.11.2019 № 168-к, від 14.01.2020 № 4-к, від 18.03.2020 № 58-к, від 13.05.2020 № 96.
При з"ясуванні обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, зокрема, в даному випадку з врахуванням твердження позивача про вчинення оспорюваного правочину особою, яка виступає від імені юридичної особи, з перевищенням своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, судом враховано, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц зробила такий правовий висновок: "Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".
Питання застосування норм права, а саме статей 92 та 241 ЦК України, є визначальними та істотним для кваліфікації відносин як подібних у цій справі, а, отже, наявні підстави для застосування зазначеної вище правової позиції під час вирішення цього спору.
Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 13.05.2021 у справі №903/277/20.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення оспорюваного договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилась інформація про особу, яка має право представляти без довіреності інтереси Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо”, такою особою станом на 09.06.2020 року був Горященко Микола Олександрович. При цьому, в даному реєстрі була відсутня будь-яка інформація про обмеження повноважень представника.
Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020 року.
Таким чином, внесення до Єдиного державного реєстру запису про те, що станом на 19.08.2016 р. керівником позивача, який без довіреності мав право вчиняти дії від імені позивача ( в т.ч. підписувати договори) був ОСОБА_1 , свідчить про достовірність цих відомостей та безпідставність посилання позивача на неуважність та недбалість з боку ТОВ «Євробіт» при укладенні договору.
Крім того, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень засновника, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач ТОВ «Євробіт» свої умови передбачені Договором про надання поворотної фінансової допомоги виконав, перерахував на поточний рахунок Полтавського обласного комунального виробничо-комерційногопідприємства “Полтавапаливо” 1 890 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 10.06.2020.В платіжному дорученні підставою платежу вказано: «надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №5 від 09.06.2020 року.Без ПДВ». В графі «проведено банком» зазначено 10.06.2020.
Фінансову допомогу відповідачем 2 прийнято без жодних заперечень та не повернуто, як безпідставно набуте майно.
Отже, такими діями, які полягали в одержанні від ТОВ «Євробіт» грошових коштів та їх подальше використання Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством “Полтавапаливо” в своїй діяльності, відсутність доказів повернення набутих коштів ТОВ «Євробіт» підтверджується схвалення Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством “Полтавапаливо” спірного Договору про надання поворотної фінансової допомоги.
Щодо доводів позивача про визнання правочину недійсним внаслідок зловмисної домовленості сторін на підставі статті 232 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з цих підстав через недоведеність позивачем наявності усіх ознак, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання правочину недійсним внаслідок зловмисної домовленості виходячи з такого.
У статті 232 ЦК України (на яку як на підставу недійсності оспорюваного договору послався позивач) унормовані правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Так, за змістом зазначеної норми правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).
Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним договору на підставі статті 232 ЦК України, суд має врахувати, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи; передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Дослідивши обставини і наявні у справі матеріали, суд вважає недоведеною позивачем наявність зловмисної домовленості сторін представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору, як то передбачено положеннями статті 232 ЦК України.
Крім того, суд зазначає, що обраний засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені права та інтереси фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК).
У ст. 216 ЦК встановлено правові наслідки недійсності правочину. У ч. 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Суд вважає, що на стадії, коли укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги є виконаним, зокрема, зі сторони ТОВ «Євробіт» у повному обсязі, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
Як зазначено вище, згідно договору, який позивач просить визнати недійсним, відповідач 1 ТОВ «Євробіт» перерахував на поточний рахунок відповідач 2 Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства “Полтавапаливо” 1 890 000,00 грн., фінансову допомогу відповідачем 2 прийнято без жодних заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, у випадку визнання договору недійсним Полтавське обласне комунального виробничо-комерційне підприємство “Полтавапаливо” буде змушене повернути фінансову допомогу, яка була отримана за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 р. В даному випадку, інтереси позивача у разі визнання договору недійсним не будуть захищені, оскільки предметом спірного договору є грошові кошти, а не майно.
Суд звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними договори, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію.
Таким чином, вимога про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення прав позивача на нерухоме майно обласної комунальної власності .
Враховуючи викладене та з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.12.2021
Суддя Киричук О.А.