ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2021Справа № 910/15850/21
за позовом Приватного підприємства "РУСТ"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 359 384,85 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне підприємство «Руст» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 359 384,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору на виконання робіт (підряду) № 28/08-18 від 17.10.2018 щодо повної та своєчасної сплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 298 464,01 грн, пеню у розмірі 40 028,36 грн та штраф у розмірі 20 892,48 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає справу № 910/15850/21 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
27.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення 40028,36 грн пені та 20892,48 грн штрафу з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
17.10.2018 між Приватним підприємством «Руст» (надалі - «Позивач», «Виконавець») та Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (надалі - «Відповідач», «Замовник») укладено Договір на виконання робіт (підряду) №28/08-18 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п.2.1. Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що Виконавець виконує наступні роботи: заміна огородження та вирівнювання площини на ЛВС-2.
Згідно з п. 4.1. Договору у редакції Додаткової угоди № 2 від 25.02.2019 до Договору загальна вартість робіт становить 1 305 259,70 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 217 543,28 грн.
При цьому, у пункті 2 Додаткової угоди №2 до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок вартості робіт здійснюється Замовником, по факту виконання робіт, але не пізніше 10 банківських днів після їх завершення та підписання акту приймання-передачі робіт.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості робіт, згідно виставленого Виконавцем рахунку.
У пункті 4.2.2. Договору Сторони визначили, що остаточний розрахунок в розмірі 50% від вартості робіт здійснюється Замовником, по факту виконання робіт, але не пізніше 10 банківських днів після їх завершення та підписання акту приймання-передачі робіт.
Згідно з п. 4.4. Договору здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного завершення робіт.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається зі змісту Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. від 27.11.2019 та 29.11.2019 та Актів №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 від 27.11.2019 та 29.11.2019 відповідно, Державне підприємство «Завод 410 ЦА» прийняло роботи виконані Приватним підприємством «Руст» без зауважень. Загальна вартість виконаних робіт та витрат становить 973 706,27 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено вартість виконаних робіт в сумі 675 242,26 грн.
При цьому, судом встановлено, що Сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.06.2018-20.02.2020, відповідно до якого станом на 20.02.2020 заборгованість ДП «Завод 410 ЦА» перед ПП «Руст» склала 298 464,01 грн.
Судом встановлено, що Позивачем звернувся до Відповідача з претензію (Вхід.№ 3125 від 20.07.2021) щодо сплати заборгованості у розмірі 371 722,62 грн (з урахуванням пені та штрафу).
У відповіді на претензію щодо сплати заборгованості Відповідач вказав, що зобов'язується виконати умови Договору в частині оплати Виконавцю залишку заборгованості за виконані роботи в сумі 298 464,01 грн в IV кварталі 2021 року.
Однак, як стверджує позивач всупереч умовам Договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості робіт, виконане відповідачем не було, з огляду на що позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 298 464,01 грн, пеню у розмірі 40 028,36 грн та штраф у розмірі 20 892,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 17.10.2018 між Приватним підприємством «Руст» та Державним підприємством «Завод 410 ЦА» укладено Договір на виконання робіт (підряду) №28/08-18, відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п.2.1. Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що Виконавець виконує наступні роботи: заміна огородження та вирівнювання площини на ЛВС-2.
Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору виконавець виконав, а Замовник прийняв роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. та актами №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 до Договору, всього на суму 973 706,27 грн з ПДВ.
У пункті 2 Додаткової угоди №2 до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок вартості робіт здійснюється Замовником, по факту виконання робіт, але не пізніше 10 банківських днів після їх завершення та підписання акту приймання-передачі робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відтак, сплата вартості виконаних робіт за Актом № 1 від 27.11.2019 мала відбутися не пізніше 11.12.2019, за Актом № 2 від 29.11.2019 не пізніше 13.12.2019.
При цьому, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, зобов'язання з оплати вартості виконаних за Договором робіт було виконане частково, а саме у сумі 675 242,26 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати повної вартості виконаних робіт за Договором на суму 298 464,01 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі - 298 464,01 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 40 028,36 грн. та штраф у розмірі 20 892,48 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до 6.1. 6.4. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку, від суми заборгованості.
Згідно з п. 6.3. Договору за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів в винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Так, судом було встановлено, що сплата вартості виконаних робіт за Актом № 1 від 27.11.2019 мала відбутися не пізніше 11.12.2019, за Актом № 2 від 29.11.2019 не пізніше 13.12.2019.
Тому, обґрунтованим періодом нараховування пені, з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є періоди: за Актом № 1 від 27.11.2019 - з 12.12.2019 по 12.06.2020, за Актом № 2 від 29.11.2019 - з 14.12.2019 по 14.06.2020.
Поряд з цим, як вбачається з позовної заяви період нарахування пені починається з 25.09.2020, тобто, визначений позивачем період нарахування пені виходить за межі піврічного строку, визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, з огляду на що вимоги про стягнення пені у розмірі 40 028,36 грн задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 20 892,48 грн, суд зазначає, що прострочення виконання зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за Актом № 1 від 27.11.2019 та за Актом № 2 від 29.11.2019 у розмірі 298 464,01 грн перевищує тридцять днів, відтак, вимоги про стягнення 20 892,48 грн штрафу є обґрунтованими.
Разом з тим, у відзиві на позов відповідач зазначив, що вимоги про стягнення 40028,36 грн пені та 20892,48 грн штрафу задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Суд зазначає, що право на стягнення штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості виникло у позивача після закінчення тридцятиденного строку з моменту коли зобов'язання мало бути виконане, тобто за Актом № 1 від 27.11.2019 - з 11.01.2020, за Актом № 2 від 29.11.2019 - з 13.01.2020.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Відтак, з огляду на приписи ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу становить один рік, враховуючи встановлений судом початок перебігу строку позовної давності та дату звернення позивача з позовом до суду, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу, а відтак, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20 892,48 грн, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, сплив позовної давності до вимог про стягнення пені не застосовується, оскільки, як було встановлено вище, такі вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Приватного підприємства «Руст» (03186, місто Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19 ЛІТЕРА "А", офіс 9; ідентифікаційний код: 31237652) заборгованість у розмірі 298 464 (двісті дев'яносто вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 4 476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 96 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева