15.12.2021 Справа № 908/3637/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши заяву від 13.12.2021 ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/3637/21
за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», ідентифікаційний код юридичної особи 20499645 (вул. Воронезька, буд. 11-А, м. Запоріжжя, 69114)
про визнання недійсними рішень загальних зборів
До Господарського суду Запорізької області звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з позовною заявою до Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», ідентифікаційний код юридичної особи 20499645 про визнання недійсними рішень Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», оформлені протоколом № 3 Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» від 27.11.2021.
У позові третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору зазначено Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі відділу держаної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43314918 (пр. Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя, 69006).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 справу № 908/3637/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.12.2021 у справі № 908/3637/21 позовну заяву залишено без руху.
Разом з позовною заявою, позивач подав заяву від 13.12.2021 про забезпечення позову у даній справі.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2021 заяву про забезпечення позову у справі № 908/3637/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», оформлених протоколом № 3 Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» від 27.11.2021 шляхом заборони державним реєстраторам відділу держаної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) і проведення державної реєстрації змін до відомостей про Громадську організацію «Товариство човновласників «Нептун-11», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів.
У заяві заявник посилається на те, що не погоджуючись з рішеннями Загальних зборів членів Товариства, оформленими протоколом № 3 Загальних зборів членів Товариства, вважаючи, ці рішення Загальних зборів членів Товариства такими, що порушують права позивача як члена цього Товариства щодо участі в управлінні Товариством, можливості обрання до складу його керівних органів, позивач звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», оформлені протоколом № 3 Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» від 27.11.2021.
ОСОБА_2 , який не є керівником Товариства, звернувся до Третьої особи із заявою (згідно установленої форми), якою він просить внести зміни до відомостей про Громадську організацію «Товариство човновласників «Нептун-11», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно зміни керівника та складу керівних органів Товариства. Разом з вказаною заявою ним Третій особі подано також і протокол Загальних зборів членів Товариства від 27.11.2021, яким оформленні оскаржувані позивачем рішення неправомочних Загальних зборів членів Товариства. Позивач звертає увагу суду, що реалізація оскаржуваних рішень Загальних зборів членів Товариства, оформлених протоколом №3 від 2711.2021, з урахуванням того факту, що позивач не погоджуючись з незаконною зміною керівництва Товариства звернулась до суду, може потягти за собою позбавлення позивача членства в Товаристві, в зв'язку з чим, позивач вимушений буде вживати додаткових зусиль та заходів, направлених на захист своїх порушених прав та їх поновлення, а отже рішення у цій справі без вжиття заходів забезпечення позову не буде мати наслідком ефективний захист прав позивача.
До заяви додано засвідчена копія заяви щодо державної реєстрації юридичної особи громадського формування (форма - 4); засвідчена копія протоколу №3 Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11»; засвідчена копія Реєстру осіб, які брали участь в Загальних зборах Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» та засвідчена копія Відомостей про керівні органи Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11». При цьому, заявником вказано, що оригінали цих документів знаходяться у відповідача та третій особі.
Заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою, на підставі ст.ст. 136- 139 Господарського процесуального кодексу України.
Заяву підписано особисто ОСОБА_1 .
За подання заяви сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 цієї ж статті кодексу передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою застосування заходів забезпечення позову є створення умов для подальшого виконання рішення суду, а тому при обранні заходів забезпечення позову слід враховувати зміст позовних вимог.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
у відповідності до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України, а тому судом не беруться посилання заявника на судову практику, у т.ч. враховуючи, що вона стосується інших питань.
Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.
Так, позивачем до заяви на її підтвердження додано копії документів, які як зазначає позивач були подані до третьої особи і оригінали яких знаходяться у відповідача та третьої особи, однак, при цьому, завіряє вказані документи «Згідно з оригіналом» і не наводить обставин, за яких позивачем отримано вказані документи і згідно з якими, додані копії у поданому вигляді дійсно відповідають оригіналам.
Будь-яких інших належних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві позивач не надає.
У позові позивач не заявляє клопотання про витребування відповідних доказів тощо.
У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Частинами 10, 11 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У заяві позивач не конкретизує саме які дії, що прямо стосуються предмета спору (яких саме змін та щодо якої особи, тощо), він просить заборонити.
Заявник, також не обґрунтовує яким чином не задоволення вказаної заяви призведе до позбавлення позивача членства в Громадській організації «Товариство човновласників «Нептун-11», та не підтверджує доказами ймовірності такого позбавлення.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано належних та допустимих доказів на підтвердження заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви від 13.12.2021 ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/3637/21.
Примірник даної ухвали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.12.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів.
Ухвалу підписано 15.12.2021.
Суддя А.О. Науменко