Справа № 287/2033/21
2/287/652/21
про залишення позовної заяви без руху
"14" грудня 2021 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
13.12.2021 року на запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація з Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:
- не зазначено офіційної електронної адреси позивачки та відповідача;
- не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
У вступній частині позовної заяви позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з інформації Олевської міської ради Житомирської області від 09.12.2021 року № 4463 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тому в цій частині позовну заяву слід уточнити.
У описовій частині позовної заяви позивачка зазначає, що у вересні 1998 року вона зареєструвала у будинку відповідача, який є її родичем, проте надалі по тексту позовної заяви позивачка стверджує, що ОСОБА_2 не є членом її родини, тому в цій частині позовну заяву теж слід уточнити.
Також, на виконання вимог ст. 175 ЦПК України позивачка зазначає, що оригінали зазначених у адміністративному позові документів, які подаються до суду у вигляді копій, знаходяться у позивачки та будуть подані в процесі розгляду справи в суді, що не відповідає матеріалам справи, оскільки позовна заява подана в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
У своїй позовній заяві позивачка зазначає про те, що визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно для зняття його з реєстрації у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», при цьому, позивачкою не викладено обставин того, що їй перешкоджає звернутися безпосередньо до відповідача із пропозицією добровільно останньому знятися із реєстраційного обліку в належному їй житлі. Тобто, позивачкою не викладено обставин та не зазначено доказів реального існування спору з приводу заявленої позовної вимоги та того, що вичерпані всі інші можливості його досудового врегулювання.
Крім того, згідно ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч.4 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.
Однак, всупереч вимог ст.95 ЦПК України копія акту обстеження фактичного не проживання особи від 18.11.2021 року, що додана до копії позовної заяви для відповідача, не засвідчена належним чином, що свідчить про не відповідність позовної заяви приписам ЦПК України.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар