Справа № 296/9495/21
2-а/296/197/21
13 грудня 2021 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючого судді Петровської М.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визнати незаконною та скасувати постанову серії БАВ №049885 від 25 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а також закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25 жовтня 2021 року інспектором СРПП СПД №1 ВП №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Словіцьким Р.Р. було винесено постанову cерії БАВ №049885 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Відповідно до змісту постанови, 25 жовтня 2021 року о 05:51 в смт.Пулини по вул.Шеченка він керував в темну пору доби транспортним засобом “Део Ланос”, в якого не освітлювався номерний знак, чим порушив п.2.9 ПДР України.
Позивач вважає постанову інспектора незаконною, оскільки він ретельно перевіряв справність роботи освітлення перед початком руху і всі освітлювальні прилади працювали, при цьому, лампочка підсвітки заднього номерного знака перегоріла під час руху, момент її перегоряння він не бачив та об'єктивно не міг бачити. Крім того, позивач посилається на те, що справу незаконно розглянуто інспектором Словіцьким Р.Р. на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи, без складання протоколу, внаслідок чого також не забезпечено можливість позивачу скористатись правами, передбаченими ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 листопада 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
29 листопада 2021 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від представника відповідача ГУНП Житомирській області - Мельнічука Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що дії інспектора поліції Словіцького Р.Р. щодо винесення спірної постанови є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, зокрема приписам пп.2.9 ПДР України та ч.6 ст.121 КУпАП. Оскаржувану постанову складено в межах відповідної адміністративно - територіальної одиниці, що узгоджується з позицією Конституційного Суду України (рішення від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015). Також вказує, що інспектором в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення було роз'яснено позивачу ОСОБА_1 про наявність прав, передбачених ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак останнім відповідних клопотань, в тому числі, про надання юридичної допомоги не заявлялось, що підтверджується підписом позивача в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Cудом встановлено, що 25 жовтня 2021 року інспектором СРПП СПД №1 ВП №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Словіцьким Романом Романовичем було винесено постанову серії БАВ №049885 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно змісту вищевказаної постанови, 25.10.2021 о 05 годині 55 хвилин в смт.Пулини по вул.Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п.2.9 (в) ПДР України.
Не погоджуючись зі спірною постановою, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Відповідно до п.2.9 (в) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно ч.6 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або неперереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чине відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст.222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч.6 ст.121 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
З доданого ГУНП в Житомирській області до поданого відзиву на позовну заяву диску з відеозаписом, який досліджено судом, вбачається, що задній номерний знак автомобіля Daewoo Lanos, днз НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 , не освітлювався. Крім того, відсутність освітлення номерного знака під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 , внаслідок чого позивача зупинено працівником поліції, не заперечувалось останнім як на момент зупинки транспортного засобу, так і не заперечується в позовній заяві. Натомість доводи ОСОБА_1 зводяться до того, що останній перед виїздом перевірив технічний стан транспортного засобу на справність засобів освітлення, а підсвітка заднього номера ймовірно перегоріла під час руху, чого він об'єктивно бачити не міг.
Разом з тим, та обставина, що позивач перед виїздом перевірив автомобіль на технічну справність, а така несправність могла виникнути під час руху транспортного засобу і ним не була помічена під час руху, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Суд звертає увагу, що позивач як водій у ситуації, що склалась, зобов'язаний був діяти відповідно до пп."а" та "б" п.2.3 Правил дорожнього руху, згідно яких: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
З приписів ПДР вбачається, що обов'язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія, а тому доводи позивача про те, що він не усвідомлював і не міг усвідомлювати факт руху в автомобілі з неосвітленим заднім номерним знаком на правомірність постанови не впливають.
Щодо посилання позивача на те, що інспектором СРПП СПД №1 ВП №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Словіцьким Р.Р.порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, що потягло за собою позбавлення прав, передбачених ст.268 КУпАП, в тому числі правом на захист, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 №596-VІІ статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
З аналізу вказаних приписів слідує, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 6 статті 121 КУпАП є необов'язковим.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 6 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, винесення відповідачем оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення та без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення відповідає нормам чинного законодавства, а доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №201/8292/17 (адміністративне провадження №9901/17392/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке він посилається у позовній заяві, приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах.
Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, були роз'яснені ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом в постанові серії БАВ №049885 від 25.10.2021. При цьому, будь-яких заперечень (зауважень) чи клопотань ОСОБА_1 з приводу наведеного у вищевказаній постанові не міститься.
З огляду на все вищевикладене, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №049885 від 25 жовтня 2021 року є правомірною та скасуванню не підлягає.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене та надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 255, 257, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (м.Житомир, майдан Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання незаконною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2021 року.
Cуддя М. В. Петровська