Справа № 127/31412/21
Провадження № 2-а/127/340/21
14 грудня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2021 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви - не більше ніж 5 днів з дня отримання ухвали.
Позовна заява була подана з порушенням вимог КАС України, а саме позивач при звернені до суду з цим позовом, не надав суду доказів про сплату судового збору, при цьому посилається на п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Посилання позивача на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору є безпідставним, оскільки справа (предметом спору якої є оскарження постанови про адміністративне стягнення та постанови про відкриття виконавчого провадження), не пов'язана з порушенням прав позивача, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стаття 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, серед яких немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.10.2020 р. (справа № 240/934/20).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
В той же час, відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Питання застосування вищенаведених норм закону стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 дійшла висновку про те що: «за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають».
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду заявлено дві вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто вимоги немайнового характеру, з яких, відповідно до зазначених вище висновків, необхідно сплачувати судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення позивача до суду складає 908,00 грн.
В той же час, частиною п'ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 454,00 грн.
При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Як уже зазначалося, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.
Таким чином, за вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід сплатити 454,00 грн. та за вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 908,00 грн., що в загальному розмірі становить 1362,00 грн.
Враховуючи наведене вище, за подання позовної заяви позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 1362,00 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).
Також, в порушення вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивачем відповідно до змісту позовних вимог, не викладено обставин щодо необхідності скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, позивачем не визначено особу щодо якої заявлено вказану вище вимогу.
Разом з тим, як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся з позовом до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови.
Однак, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає поліцейський взводу №1 роти №1 БУПП у Вінницькій області капрал поліції Казимірський В.С., який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Натомість, позивачем в якості відповідача у позовній заяві визначено поліцейського, а не Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на необхідність визначення відповідача виходячи з характеру правовідносин та позовних вимог.
Крім того, позивач при зверненні до суду з даним позовом керується нормами статтей ЦК України, ГПК України та КК України.
Копія ухвали суду від 22.11.2021 року про залишення матеріалів позовної заяви без руху позивачу була надіслана рекомендовим поштовим повідомленням, за адресою зазначеною в заяві.
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, 13.12.2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій ОСОБА_1 посилається на ст. 288 КУУпАП та просить відтермінувати строки сплати судового збору та замінити первісного відповідача на належного - Департамент патрульної поліції Національної поліції України у Вінницькій області міста Вінниці. Також, позивачем подав заяви про виклик свідка та відмову у розгляді другої прохальної частини (про виконавче провадження).
Крім того, 13.12.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про доручення доказів до справи, а саме копію з трудової книжки та копію медичної виписки.
Враховуючи викладене вище, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2021 року про усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 не було надано документ, що підтверджує сплату судового збору за звернення до суду з вказаним позовом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо позивачами є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк.
Таким чином, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов'язком суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом з тим, ОСОБА_1 не вказав жодної підстави для відстрочення сплати судового збору та не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану.
За таких обставин, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище вважаю, що у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовну заяву слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: