14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 260/636/21
адміністративне провадження № К/9901/42831/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року в справі №260/636/21 за позовом Служби автомобільних доріг в Закарпатській області до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» про зобов'язання вчинити певні дії,
Служба автомобільних доріг у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», з вимогами визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 11.02.2021 UA-2020-05-27-008168-b.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (повний текст 25 жовтня 2021 року), позов задоволено.
25 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року в справі №260/636/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій було застосовано пункт 2 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2020 №620/1150/19.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, без зазначення в чому він вбачає подібність правовідносин, Суд визнає необґрунтованим.
Також підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначив необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 грудня 2019 року в справі №160/9513/18 та від 21 січня 2021 року в справі №120/1297/20-а.
Суд наголошує, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте скаржником не конкретизовано від якого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, необхідно відступити. Також скаржником не наведено обґрунтування такого відступу. Аргументи скаржника в цій частині фактично зводяться до того, що правовідносини у цій справі та у справах №160/9513/18, №120/1297/20-а не є подібними. Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України також не має.
Скаржник також вказує підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі». Пояснює, що замовником не відхилено тендерні пропозиції учасників - Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», які не відповідали кваліфікаційним критеріям та вимогам до учасника, встановленим у тендерній документації. Указаних учасників допущено до аукціону.
Однак Суд критично оцінює вказане мотивування, оскільки у подібних правовідносинах суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку. Скаржник не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена шляхом формулювання нової правової позиції.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року в справі №260/636/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська