14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/13955/20
адміністративне провадження № К/9901/42807/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області, за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області (далі - ТУ ДСА України у Київській області), за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України у Київській області щодо обмеження нарахування та виплати судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року;
- зобов'язати ТУ ДСА України у Київській області провести нарахування суддівської винагороди судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, та щомісячної доплати в розмірі 40% від посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 01 травня 2020 року та щомісячної доплати в розмірі 50% від посадового окладу за період з 01 травня 2020 року по 27 серпня 2020 року;
? стягнути з ТУ ДСА України у Київській області на користь судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 131362,75 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
? допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 320/13955/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Київській області щодо обмеження нарахування та виплати судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року;
? зобов'язано ТУ ДСА України у Київській області провести нарахування суддівської винагороди судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, та щомісячної доплати в розмірі 40 % від посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 01 травня 2020 року та щомісячної доплати в розмірі 50% від посадового окладу за період з 01 травня 2020 року по 27 серпня 2020 року;
? стягнуто з ТУ ДСА України у Київській області на користь судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 131362,75 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
? допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ТУ ДСА України у Київській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.
25 листопада 2021 року до Суду надійшла касаційна скарга ТУ ДСА України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 320/13955/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є обчислення та виплата суддівської винагороди з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Славутицького міського суду Київської області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частин другої та третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та статті 130 Конституції України стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з травня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас такі доводи відхиляються Судом, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ в редакції закону, що діяла на дату виникнення спірних відносин).
Ураховуючи викладене, Суд визнає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник указує про наявність підстав для касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що вказана норма є відсильною та обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Водночас касаційна скарга не містить посилань на відповідний підпункт частин другої, третьої статті 353 КАС України та належних обґрунтувань таких посилань.
З урахуванням викладеного, підстав для касаційного оскарження, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, на які посилається скаржник, Судом зі змісту касаційної скарги не встановлено.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції у цій справі Судом не вирішуються.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 334, 353, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 320/13955/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська