14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5561/20
адміністративне провадження № К/9901/44673/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 380/5561/20 за позовом Комунального підприємства «Броди» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У липні 2020 року Комунальне підприємства «Броди» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19 червня 2019 року №0036345812, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 317 917,53 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 380/5561/20.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (провадження № К/9901/37272/21).
Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій всьоме касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд у своїй ухвалі про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Верховний Суд у своїй ухвалі від 27 жовтня 2021 року про повернення касаційної скарги зауважив, що задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до 01 січня 2017 року пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлювалась відповідальність за порушення строків реєстрації лише тих податкових накладних, що надаються отримувачу (покупцю). Отже, податкові накладні, що складалися позивачем та відображені в акті перевірки, відносяться до накладних, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю), тобто до 01 січня 2017 року відповідальність за порушення строків їх реєстрації не передбачалась. Після зміни редакції статті її дію було поширено на усі податкові накладні, крім наведених як виключення у самій нормі, тобто нова редакція пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України розширює її дію та фактично погіршує становище позивача.
Крім того, посилаючись на пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки за змістом норм статті 120-1 ПК України платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію або нереєстрацію податкової накладної, яка не надається отримувачу.
Окремою підставою для задоволення позову стали висновки, що зобов'язання за податковим повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19 червня 2019 року № 0036345812 є неузгодженим, оскільки перебувають у процедурі судового оскарження.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності реєстрації податкових накладних відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.
Отже, Верховний Суд у своїй ухвалі від 27 жовтня 2021 року зауважив, що доводи касаційної скарги не згоджуються з підставами ухвалення судами оскаржуваних рішень, а сама касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 380/5561/20 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Шишов