14 грудня 2021 року
Київ
справа №640/24780/19
адміністративне провадження №К/9901/43061/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року
у справі №640/24780/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 12 листопада 2019 року №1441ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 закону України «Про прокуратуру» з 15 листопада 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 29 жовтня 2019 року №96 про неуспішне проходження заступником начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- поновити позивача в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 16 листопада 2019 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу , починаючи з 16 листопада 2019 року до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом, визначеним Постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення заробітної плати, та № 1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, з урахуванням п.3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ;
- рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 12 листопада 2019 року №1441ц про звільнення позивача з посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 листопада 2019 року; поновлено позивача на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України, в т.ч. в Офісі Генерального прокурора з 16 листопада 2019 року; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2019 по 28 квітня 2021 року, у порядку та за алгоритмом, визначеним Постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення заробітної плати, та №1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, з урахуванням п. 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
26 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі №640/24780/19
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Проте, посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №808/588/17, від 26 вересня 2018 року у справі №804/7940/16, від 30 січня 2019 року у праві №808/932/17, від 24 квітня 2019 року у справі №808/892/17, від 05 вересня 2019 року у справі №826/5593/16, від 11 вересня 2019 року у справі №803/63/16, зокрема, висновку суду касаційної інстанції про те, що оскільки спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про прокуратуру» не встановлено порядок звільнення, процедуру та гарантії для працівників, які підлягають звільненню у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України.
Крім цього, судом апеляційної інстанції не враховано висновку Верховного Суду викладеного в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, а саме щодо зазначення у наказі про звільнення конкретної відповідної підстави у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником в касаційному порядку.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав повний текст оскаржуваного судового рішення 26 жовтня 2021 року, а касаційну скаргу було подано до поштового відділення 25 листопада 2021 року.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ,-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі №640/24780/19.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/24780/19.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду