ф
14 грудня 2021 року
Київ
справа №640/7962/20
адміністративне провадження №К/9901/43557/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ішутка Сергія Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №640/7962/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України № 2525-ос від 28 листопада 2019 року "Про відкликання ОСОБА_1 ";
- визнати частково протиправним та частково скасувати наказ Міністерства закордонних справ України № 196-ос від 06 лютого 2020 року "Про надання відпустки, сплату компенсації та звільнення ОСОБА_1 " в частині: пункту 4 про звільнення ОСОБА_1 , другого секретаря з консульських питань Посольства України в Республіці Індія із займаної посади 06 березня 2020 року у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження; п.5 Контракт в системі органів дипломатичної служби України від 02 жовтня 2018 року № 113, укладений між МЗС та ОСОБА_1 , вважати таким, що припиняє дію 06 березня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Республіці Індія з дня звільнення (06 березня 2020 року);
- зобов'язати Міністерство закордонних справ України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2020 року по дату фактичного поновлення на посаді;
- стягнути з Міністерства закордонних справ України спричинену незаконними діями та рішеннями моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн;
- стягнути з Казначейства України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 23 733, 00 грн.
05 липня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року , у задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 29 листопада 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі представник позивача вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки норма частини першої статті 18 Закону України «Про дипломатичну службу» сконструйована таким чином, що унеможливлює чітке визначення строків довготермінового відрядження та, відповідно, ускладнює її застосування. У зв'язку з чим систематично виникають ситуації, за яких відкликання посадових осіб дипломатичної служби з довготермінового відрядження відбувається на розсуд відповідного органу державної влади протягом встановленого законом строку без будь-яких правових підстав, що суперечить визначеності строків договору та суперечить засадничим принципам права. Таким чином, висновок касаційного суду має надати нового, уніфікованого розуміння та застосування зазначеної норми права як для сторін спору, так і для широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Крім того представник позивача зазначив, що справа має виняткове значення для позивача по справі, оскільки стосується її конституційного права на працю, відповідно до якого держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю та гарантує захист від незаконного звільнення.
Таким чином, представник позивача у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми частини першої статті 18 Закону України "Про дипломатичну службу"(далі - Закон), а саме застосування вказаної норми у співвідношенні зі статтею 19 Закону при відкликанні з довготермінового відрядження за не спливу встановленого граничного строку відрядження та відсутності підстав, передбачених статтею 19 Закону.
Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ішутка Сергія Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №640/7962/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/7962/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська