13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/27061/20
провадження № К/9901/37564/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування вимоги,
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 05 жовтня 2020 року №000500-14/5711-2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2021 року залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 329, 330 КАС України, з-поміж іншого, визнав неповажними причини пропуску Державною аудиторською службою України строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у цій справі та встановив скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 21 вересня 2021 року до 12 жовтня 2021 року та надання відповідних доказів.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, поданій на виконання вимог зазначеної ухвали суду касаційної інстанції, відповідач вказує, що процесуальний строк на касаційне оскарження за період з 21 вересня 2021 року до 12 жовтня 2021 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2021 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання) ним пропущено з причин перебування у щорічній основній відпустці з 27 вересня 2021 року по 06 жовтня 2021 року начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту Держаудитслужби, яка, за твердженням скаржника, здійснює супровід цієї справи, а також у зв'язку з недостатньою кількістю працівників відділу претензійно-позовної роботи, їх значним завантаженням в інших судових справах, великим об'ємом матеріалів цієї справи.
Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Так, згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, нормами процесуального закону учасників справи зобов'язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої та/або суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Суд наголошує, що організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не є обставиною, яка впливає на оцінку поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Посилання скаржника на перебування начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту Держаудитслужби у щорічній основній відпустці, недостатню кількість працівників відділу претензійно-позовної роботи та їх значне завантаження в інших судових справах, великий об'єм матеріалів цієї справи як на поважність причини пропуску строку є безпідставними, оскільки, відповідач є суб'єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов'язана з конкретною службовою особою.
Своєю чергою, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Слід зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні скаржник не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2021 року про повернення касаційного скарги, проте, таким правом не скористався, а тому обставини, зазначені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути підставою для поновлення такого строку.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити в задоволенні клопотання Державної аудиторської служби України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 640/27061/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 640/27061/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування вимоги.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді С. А. Уханенко
Н. В. Шевцова