13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 600/2207/21-а
адміністративне провадження № К/9901/42454/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 600/2207/21-а за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Буковинської митниці Державної митної служби, про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Буковинської митниці Держмитслужби, в якому просив: визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25 лютого 2021 року №183-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на державну службу позивача на посаду начальника Чернівецької митниці ДФС України з 11 травня 2021 року; стягнути з Чернівецької митниці ДФС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2021 року по день поновлення на роботі з розрахунку 666,67 грн одноденної заробітної плати; визнати відмову Державної митної служби України від 22 березня 2021 року у прийнятті на роботу в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_1 до Буковинської митниці Державної митної служби незаконною та протиправною; визнати відмову Державної митної служби України від 27 квітня 2021 року у прийнятті на роботу в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_1 до Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби незаконною та протиправною; зобов'язати Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС у відповідності до вимог статті 87 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Державна митна служба України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
Водночас у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20 викладено правовий висновок щодо застосування статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
У зазначеній постанові Верховного Суду вказано, що 13 лютого 2020 року набрала чинності редакція Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, відповідно до якого внесено зміни у частину третю статті 87 Закону № 889-VIII.
Відповідно до частини третьої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Верховний Суд зазначив, що аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що саме за наявності будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі суб'єкт призначення ініціює відповідну пропозицію державному службовцю.
Аналогічний підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 440/1964/20 та від 09 червня 2021 року у справі № 240/4598/20, який враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 600/2207/21-а за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Буковинської митниці Державної митної служби, про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько