13 грудня 2021 року
Київ
справа №500/72/21
адміністративне провадження №К/9901/42369/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року
у справі №500/72/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про скасування висновку та наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, у якому просив:
- скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у частині оцінювання результатів службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області ОСОБА_1 , затвердженого наказом Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2020 року №420-к, як такий що був виданий з грубими порушенням чинного законодавства України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 грудня 2020 року №436-к року «Про звільнення ОСОБА_1 », як такий що виданий з порушенням діючого законодавства України, у зв'язку із скасуванням висновку, вказаному у попередньому абзаці;
- стягнути з на його користь середній заробіток (середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи) за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2020 року до дня поновлення на роботі;
- зобов'язати Дерпродспоживслужбу України поновити його на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
22 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №500/72/21 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 11, частини першої статті 22 Закону №889, пункту 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону №553-ІХ, підпункт 21 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667, підпункту 5 пункту 11 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №209 від 12 квітня 2017 року, пункту 11 Положення Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24 лютого 2020 року №159.
Указує на незастосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 56 Закону №889, постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», Додатку 4 до Порядку №640, пункту 37 Порядку № 640, в частині обов'язковості проведення співбесіди та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм у подібних правовідносинах.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
У тексті касаційної скарги заявник, серед іншого, указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №826/11855/18, №120/78/20-а, №480/4987/19, №640/31884/20, що за змістом відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Також, Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку застосовано судами попередньої інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зазначає, що скаржник у касаційній скарзі цитує окремі абзаци указаних постанов Верховного Суду, однак не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 287, 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №500/72/21.
Витребувати з Тернопільського окружного адміністративного суду матеріали справи №500/72/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду