13 грудня 2021 року
Київ
справа №520/2904/21
адміністративне провадження №К/9901/42703/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року
у справі №520/2904/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури, у якому просив суд:
- стягнути з Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, передбаченої статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», що завдана окремими положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у розмірі 1287242,83 грн з відрахуванням необхідних податків та зборів за період з 01 липня 2015 року по 27 серпня 2019 року включно;
- стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28 серпня 2019 року по дату остаточного розрахунку виходячи з розрахунку середньої заробітної плати у місячному розмірі - 62332,86 грн та денному розмірі - 3040,63 грн з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;
- на підставі статті 371 КАС України звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього розміру недоотриманої заробітної плати за один місяць у розмірі 25744,86 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку залишено без задоволення.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
У тексті касаційної скарги викладено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Так, вперше касаційну скаргу подано до Суду 29 жовтня 2021 року (зареєстровано 01 листопада 2021 року).
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Належним чином завірену копію указаної ухвали позивачем отримано 20 листопада 2021 року.
Вдруге касаційну скаргу подано 22 листопада 2021 року (зареєстровано у Верховному Суді 23 листопада 2021 року).
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, позивачем направлено повторну касаційну скаргу у розумний строк, що є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/2904/21 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, заявник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 8, частини 4 статті 41, статті 56, частини 3 статті 152 Конституції України, статей 22, 1166, 1175 Цивільного кодексу України, статті 16, частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» у частині відшкодування матеріальної шкоди у подібних правовідносинах.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У тексті касаційної скарги заявник, серед іншого, зазначає про необхідність відступлення касаційною інстанцією від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №320/1874/19.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №320/1874/19 скаржник зазначає, що у вказаних справах зовсім різні відповідачі і предмет спору.
Як установлено Судом та не заперечується скаржником, предметом позову у справі №520/2904/21 є виключно відшкодування матеріальної шкоди, що завдана неконституційністю окремих положень закону, на підставі норм прямої дії, а саме частини третьої статті 152 Конституції України.
У той час як у справі №320/1874/19 позивач просив нарахувати і виплатити недоплачену частину заробітної плати прокурора згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, правовідносини у справах №520/2904/21 та №320/1874/19 не є подібними.
Суд звертає увагу, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року відсутні посилання на постанову Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №320/1874/19.
З огляду на викладене, позивачем не обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 287, 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №520/2904/21.
Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №520/2904/21.
Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи №520/2904/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду