про відкриття касаційного провадження
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа №140/3502/21
провадження №К/9901/39340/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №140/3502/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 140/4150/20, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з 01.03.2019 з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20 з 13.12.2019, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 84% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13.12.2019 ОСОБА_1 , на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20, перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 84% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській задоволено частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №140/3502/21 змінено в частині визначення нормативно-правового акта, що підлягає застосуванню при перерахунку позивачу пенсії, а саме словосполучення «відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ» змінено на «відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697».
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 касаційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліку касаційної скарги, а саме: подати належні докази для підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
29.11.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшло клопотання, до якого додано відповідні докази, які підтверджують дату фактичного отримання копії постанови суду апеляційної інстанції - 27.10.2021.
Отже, недоліки касаційної скарги усунуто у встановлений Судом строк.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас частина друга статті 329 КАС України встановлює, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущений, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене 22.09.2021, а касаційна скарга подана 29.10.2021 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв'язку «Укрпошта» на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначає, що отримало постанову суду апеляційної інстанції 27.10.2021, а тому вважає вказану обставину поважною причиною для пропуску процесуального строку.
За наведених обставин та беручи до уваги надані на їхнє підтвердження докази, Верховний Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та про наявність підстав для його поновлення.
Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) та частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має передусім з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Приписами пунктів 1-4 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до частини 4 статті 328 і частини 5 статті 328 КАС України.
Частиною третьою статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.
Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.
Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми).
Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу юридичної визначеності, що є одним з інтегративних складників верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування та/або виконання судом тієї самої норми закону в аналогічних справах щодо різних осіб.
Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), у тому разі, якщо суд касаційної інстанції з'ясує, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв'язку з обставинами справи, встановленими в судових рішеннях, дає підстави для висновку про наявність фактів, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, і Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій справі.
Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 03.06.2021 у справі № 359/3736/17, від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20. У своїй касаційній скарзі заявник також наводить низку фактів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які, на думку колегії суддів, потребують ретельної перевірки.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також наявність обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Розв'язуючи правове питання, порушене у поданому клопотанні, Верховний Суд керується тим, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання (дії) судових рішень, яке допускається як виняток, мають бути вагомі причини.
Розгляд питання про зупинення виконання (дії) оскаржених судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати з огляду на виконання (дію) оскаржених судових рішень.
Тлумачення ст. 375 КАС України також свідчить про те, що заява про зупинення виконання має містити належне обґрунтування потреби зупинення виконання (дії) судового рішення (зокрема, через неможливість повороту виконання такого рішення у разі його скасування) та до неї мають бути долучені, за наявності, докази, що свідчили б про загрозу настання незворотних наслідків внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Тобто для зупинення виконання (дії) оскарженого судового рішення потрібна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення виконання рішення.
Однак клопотання про зупинення виконання судових рішень не містить виняткових підстав для такого зупинення і до нього не долучено доказів, які б підтверджували потребу зупинення виконання рішень. Тому на підставі ст. 375 КАС України у задоволенні цього клопотання належить відмовити.
Керуючись положеннями пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховний Суд
1. Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №140/3502/21.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №140/3502/21.
3. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/3502/21.
4. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі № 140/3502/21.
5. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
6. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб