14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 340/95/20
адміністративне провадження № К/9901/43498/21
Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 340/95/20 за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
1) податкове повідомлення рішення від 09 серпня 2019 року №0061354204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 239351,84 грн., в тому числі 159567,89 грн. за основним платежем та 79783,95 грн. за штрафними санкціями;
2) податкове повідомлення рішення від 09 серпня 2019 року №0061364204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на суму 19945,96 грн., в тому числі 13297,31 грн. за основним платежем та 160874,83 грн. за штрафними санкціями;
3) вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 07 серпня 2019 року №Ф-255 зі сплати єдиного внеску на суму 160874,83 грн.;
4) рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 07 серпня 2019 року №0060404204 в розмірі 25546,89 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
27 липня 2020 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2020 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
В березні 2021 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2020 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску.
Ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 6 травня 2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 340/95/20 повернуто.
19 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року.
Головне управління ДПС у м. Києві, не погодившись з рішенням суду, знову звернулось до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Разом з апеляційною скаргою, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він зазначає, що під час попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою, відповідач не мав можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень для сплати судового збору. Після оплати судового збору відповідач звернувся з апеляційною скаргою повторно.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу було залишено без руху, у зв'язку з пропуском заявником строку на апеляційне оскарження та визнання причин пропуску строку, визначених відповідачем в клопотанні, неповажними. Надано заявнику 10-ти денний строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням (інших) поважних причин пропуску строку.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 28 вересня 2021 року. Таким чином, наданий судом строк для усунення недоліків скарги сплинув 11 жовтня 2021 року.
На адресу суду апеляційної інстанції від заявника надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що порушення строку звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось за відсутності вини відповідача, оскільки останнім у найкоротший час з моменту повернення первинної скарги було повторно подано апеляційну скаргу у даній справі, а відтак вжито всіх необхідних процесуальних дій для умов використання свого права на апеляційне оскарження рішення суду. Також, відповідач наголошує, що річний термін з дня складання рішення суду у даній справі не минув, відтак відповідач має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, відповідач вказує, що повторне подання апеляційної скарги вказує на його бажання реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року в адміністративній справі №340/95/20.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що станом на час постановлення ухвали про відмову у відкритті строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України).
Крім того, згідно ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває ст. 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 340/95/20.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов