13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/2769/20-а
адміністративне провадження № К/9901/40258/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №200/2769/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 01.11.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №200/2769/20-а, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Також, як убачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення. Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що Головне управління ДПС у Донецькій області вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №520/2735/2020 раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 04.02.2021 повернув скаржнику з причин неусунення останнім недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення такої касаційної скарги згідно з ухвалою від 24.12.2020 без руху (надання документа про сплату судового збору).
Відповідач вважає, що дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідач вважає, що порушення порядку здійснення процесуальної дії на касаційне скарження не повинно перешкоджати доступу до правосуддя. Крім того, вказує, що первісна касаційна скарга була оформлена відповідачем у відповідності до вимог частини четвертої статті 330 КАС України, а саме судовий збір було сплачено в повному обсязі.
Втім, жодних доказів на підтвердження наведених обставин не надає, що свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо належного оформлення первісно поданої касаційної скарги у відповідності до вимог частини четвертої статті 330 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2021 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, а наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними; частини четвертої статті 330 цього ж Кодексу, у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин та усунути недоліки касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 22.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити його з подальшим відкриттям провадження у справі.
Разом з тим, розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, відповідач зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені контролюючим органом при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наводить.
На переконання відповідача, дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідач, з посиланням на положення частини п'ятої статті 333 КАС України доводить, що протягом одного року за контролюючим органом зберігається право на повторне звернення до суду, без зазначення певного строку, коли таке право має бути реалізоване. Наголошує, що ним усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для постановлення ухвали від 04.02.2021 про її повернення скаржнику, зокрема контролюючим органом сплачено судовий збір, що, як стверджує відповідач, з вказівкою на судову практику Верховного Суду, є безумовною підставою для та відкриття касаційного провадження у справі. Контролюючий орган вважає, що порушення порядку здійснення процесуальної дії касаційного оскарження, не повинно перешкоджати особі доступу до правосуддя.
Разом з тим, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами статті 330 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Як убачається з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №200/2769/20-а подавалась контролюючим органом до Верховного Суду раніше. Втім, жодної інформації про наявність в її матеріалах платіжного доручення №42040 від 01.12.2020 на суму 42040,00грн касаційна скарга (К/9901/33115/20) не містить. Жодних доказів на підтвердження такої інформації скаржник також не надає, що у свою чергу свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо належного оформлення первісно поданої касаційної скарги у відповідності до вимог частини четвертої статті 330 КАС України.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і посилання відповідача на дотримання ним при зверненні до суду визначеного частиною п'ятою статті 333 КАС України річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, оскільки вказані причини для поновлення строку на касаційне оскарження ґрунтуються на помилковому трактуванні наведеної норми.
Наведеними вище положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Таким чином, на переконання суду касаційної інстанції, саме по собі звернення з касаційною скаргою, яка була повернута Верховним Судом відповідно до ухвали від 04.02.2021, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку касаційного оскарження при зверненні з 01.11.2021 з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку.
Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Натомість, відповідачем так і не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 04.02.2021 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.
У поданні повторної касаційної скарги лише 01.11.2021, тобто майже через дев'ять місяців з моменту повернення судом вперше поданої відповідачем касаційної скарги заявнику (з урахуванням сплаченої 02.12.2020 суми судового збору у розмірі 42040,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №4636 від 01.12.2020), Верховний Суд не вбачає наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України, -
Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України у поновленні строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №200/2769/20-а.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №200/2769/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова