1[1]
Іменем України
08 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12021100080000394 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, раніше судимого 22.06.2020 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року та визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 місяць.
Цим же вироком судом вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено вироком суду, 18.02.2021 приблизно о 14:30 годин, знаходячись неподалік кредитної установи «Кредит Маркет», яка розташована за адресою: м. Київ, пр-т Ак. Палладіна, 18/30, у ОСОБА_5 , виник умисел, повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 .
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 18.02.2021, приблизно о 13:40 годин, зайшов до кредитної установи «Кредит Маркет», яка розташована за адресою: м. Київ, пр-т Ак. Палладіна, 18/30 та розробив з цією метою злочинний план, згідно якого створював враження людини, якій потрібна фінансова допомога.
Після чого помітивши на робочому столі чуже майно, а саме безпровідні навушники марки «air pods pro», білого кольору, серійний номер: НОМЕР_1 , вирішив їх викрасти.
Реалізовуючи злочинні дії ОСОБА_5 упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає підійшов до робочого місця потерпілої ОСОБА_8 , та взяв зі столу безпровідні навушники марки «air pods pro», білого кольору, серійний номер: GX9ZXPBULKKT та тримаючи останні в руках пішов із приміщення кредитної установи, тим самим таємно викрав їх.
В подальшому ОСОБА_5 , таємно викравши чуже майно, а саме: безпровідні навушники марки «air pods pro», білого кольору, серійний номер: GX9ZXPBULKKT, вартістю 1249, 99 злотих (станом на момент вчинення злочину відповідно до курсу НБУ 9303 гривень), маючи змогу розпоряджатись майном на власний розсуд, 18.02.2021 направився до ломбарду ПТ «Донкредит» ТОВ «Інтер-ріелті», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 5, де заклав зазначені навушники за грошові кошти в сумі 1397 гривень 25 копійок, якими розпорядився на власний розсуд.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, як незаконний та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, яке було б співрозмірним з його діянням, включаючи всі обставини справи.
Не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини та правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого, апелянт вважає, що вирок суду підлягає зміні, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Зокрема, на думку апелянта, при призначенні покарання, суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини в повному обсязі, щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину, на утриманні має хвору матір, яка потребує його допомоги та піклування, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Тому, вважає, суд на підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи всі обставини, які пом'якшують його покарання та фактичні обставини справи, мав можливість та законні підстави призначити йому, ОСОБА_5 , менш суворе покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити вирок без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у повторному таємному викраденнічужого майна (крадіжці), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі самим обвинуваченим, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_5 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в межах призначеного йому покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид та сірупокарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 цього Кодексу, відноситься до категорії нетяжких злочинів, обставини скоєння злочину, а також особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий за злочин проти власності, має не зняту та не погашену судимість.
Також суд врахував стан здоров'я обвинуваченого, його відношення до скоєного, моральні якості обвинуваченого та відсутність стійких соціальних зв'язків.
Обставиною, яка, згідно вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнав щире каяття.
Обставин, які, згідно вимог ст. 66 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 остаточного покарання, суд першої інстанції вважав необхідним врахувати невідбуте ним покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2020 року.
Приймаючи до уваги мотиви призначеного покарання, які наведені в оскаржуваному вироку, колегія суддів вважає, що вони дозволяють зробити висновок про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому є законним та обґрунтованим.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для зміни вироку та призначення йому більш м'якого покарання з огляду на таке.
По-перше, відповідно до вимог, передбачених ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Разом з тим, незважаючи на вказані вимоги закону, а також обставини, на які обвинувачений ОСОБА_5 посилається у своїй апеляційній скарзі, вони не дозволяють зробити висновок про те, що призначене йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, як за своїм видом, так і розміром, є явно несправедливим через суворість, оскільки достатні підстави для такого висновку відсутні, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного а також наявність обставини, що пом'якшує та відсутність обставин, що його обтяжують.
По-друге, як прямо передбачено ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Виходячи з положень наведеної вище норми закону, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, не повністю, а лише частково, приєднав невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2020 року, яка становить три роки позбавлення волі.
При цьому, згідно з вимогами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Тобто у будь-якому випадку остаточне покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_5 за сукупністю вироків повинно бути більше трьох років позбавлення волі, навіть за умови, якщо визнати покарання, призначене йому згідно оскаржуваного вироку за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, явно несправедливим через суворість, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для зміни вироку та пом'якшення призначеного ОСОБА_5 .
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 759/3984/21
Номер провадження :11-кп/824/3993/2021
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1