Справа № 362/1300/21 Головуючий в суді І інстанції Марчук О.Л.
Провадження № 22ц-824/13864/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
13 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідачаМельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є дочкою відповідача, проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Посилаючись на те, що вона навчається на денній формі навчання та у її матері не вистачає грошових коштів на її повноцінне утримання, просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення нею 23-річного віку в розмірі ј частини всіх видів заробітку чи інших доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує зокрема на те, що місцевий суд не врахував, що вона навчається у Васильківському фаховому коледжі НАУ, отримує стипендію в розмірі 1 500 грн., що менше прожиткового мінімуму встановленого законом, а відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу.
Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом позову позивач не вказує на необхідність матеріальної допомоги, яка виникла та існує саме у зв'язку з її навчанням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи,відповідач є батьком позивачки, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18 березня 2003 року (а.с.7).
Згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року з ОСОБА_2 стягувались на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку чи інших доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 липня 2013 року до досягнення повноліття (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 досягла повноліття, та згідно довідки, за підписом заступника начальника коледжу з навчально-виховної роботи Санжаровець В.М. , навчається на 3-му курсі денного відділення Васильківського фахового коледжу Національного авіаційного університету по спеціальності «Менеджмент»; дата закінчення навчання 30 червня 2022 року (а.с.9).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 , дохід останнього за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року без урахування аліментів становить 68 741,52 грн. (а.с.16).
Згідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та правильно виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона потребує матеріальної допомоги саме у зв'язку з навчанням, її розмір та складові, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Твердження апелянта про те, що вона отримує стипендію в розмірі 1 500 грн., що є менше прожиткового мінімуму встановленого законом, не спростовують висновків місцевого суду про не доведеність здійснення необхідних витрат на навчання, та потребу у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачкою норм матеріального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, є аналогічними із доводами та запереченнями, які були предметом дослідження суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: