Справа № 761/3855/18 Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.
Провадження № 22-ц/824/11894/2021 Доповідач:Савченко С.І.
13 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного музею історії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу Генерального директора Національного музею історії України ОСОБА_1 від 24 листопада 2017 року №342 неправомірним та скасовано його. Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача господарського відділу Національного музею історії України з 25 листопада 2017 року. Стягнуто з Національного музею історії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимішеного прогулу у розмірі 186 842 грн.34 коп. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, судовий збір у сумі 2114 грн.40 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, 18 березня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення, встановленого ч.1 ст.354 ЦПК України.
Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропуску, а саме на обставину, що ОСОБА_1 особисто участь у судовому засіданні 25 вересня 2018 року не брала, повний текст оскаржуваного рішення не був вручений їй ані в день його проголошення, ані в день його складення. Копія повного тексту рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року була отримана нею як третьою особою у справі лише 31 січня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, 22 лютого 2019 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення, вона вже оскаржувала його, однак Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 06 березня 2019 року помилково відмовив у відкритті провадження, розцінивши її скаргу як скаргу Національного музею історії України. Також зазначала, що оскаржуване рішення у справі, що надіслане судом першої інстанції на її ім'я як третій особі у справі на адресу Національного музею історії України - вул.Володимирська 2 у м.Києві, вона не отримувала, та не надавала жодній особі доручення вчиняти від її імені будь-які дії, у тому числі отримувати кореспонденцію. Окрім того, у період з 22 по 26 жовтня 2018 року перебувала у службовому відрядженні за кордоном у м.Вільнюсі, після повернення з якого її не було проінформовано про надходження адресованої кореспонденції особисто їй як третій особі у справі.
Враховуючи вказані обставини, просила визнати підстави пропуску строку поважними та поновити їх, окрім того просила витребувати із Національного музею історії України інформацію з підтверджуючими документами про перебування Генерального директора ОСОБА_1 у період з 22 лютого 2018 року до кінця 2018 року у службових відрядженнях.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року було оскаржене Національним музеєм історії України 23 листопада 2018 року. Дана апеляційна скарга була підписана генеральним директором НМІУ ОСОБА_1. Наведене в свою чергу неспростовно доводить, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність оскаржуваного судового рішення як керівник та повноважний представник музею у всіх правовідносинах. При цьому, в апеляційній скарзі, підписаній ОСОБА_1 , викладені мотивовані доводи та дана ґрунтовна оцінка рішення суду щодо його незаконності та необґрунтованості на думку генерального директора. Наведене, у свою чергу, спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що вона не була обізнана про наявність оскаржуваного рішення. Намагання ОСОБА_1 відокремити Національний музей історії України від її як генерального директора ОСОБА_1 є недоречними і невірними.
Посилання ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на поважність причин пропуску строку, оскільки в ухвалі Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року було помилково та невірно визначено її статус, як особи, що звернулася із апеляційною скаргою, та безпідставно застосовано положення п.3 ч.1 ст.358 ЦПК України внаслідок чого відмовлено у відкритті провадження за її апеляційною скаргою поданою 22 лютого 2019 року, недоречні, оскільки постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Київського апеляційного суду від 04 січня 2019 року та 06 березня 2019 року судом відмовлено у відкритті провадження Національному музею історії України, тобто встановлено що 22 лютого 2019 року скарга подана та підписана ОСОБА_1 від імені Національного музею історії України.
Доводи ОСОБА_1 що вона перебувала у відпустці у період з 22 лютого 2018 року до кінця 2018 року у службових відрядженнях також не є поважними причинами, оскільки остання як вище вказувалося мала можливість подати апеляційну скаргу від свого імені як третьої особи одночасно з подачею апеляційної скарги від імені НМІУ. Доказів про наявність виняткових чи непередбачуваних обставин, які перешкоджали їй подати апеляційну скаргу у листопаді 2018 року одночасно з поданням апеляційної скарги НМІУ або невдовзі після цього, ОСОБА_1 не надала.
У зв'язку з наведеним ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року залишено без руху, надано скаржниці десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, та роз'яснено, що у випадку неусунення недоліків апеляційної скарги, буде відмовлено у відкритті провадження (а.с.225-227 т.2).
З матеріалів справи вбачається, що копія вказаної ухвали суду від 21 липня 2021 року двічі направлялася ОСОБА_1 за вказаною у апеляційній скарзі адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , проте конверти повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну його зберігання на поштовому відділенні» (а.с.229-230, 236-237 т.2).
Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу скаржниці ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зазначену нею у апеляційній скарзі, як контактна електронна пошта ОСОБА_1 (а.с.7, т.2) направлено ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка отримана нею того ж дня, що підтверджується звітом про відправлення та отримання вказаної ухвали (а.с.232, т.2).
Згідно пунктів 2 та 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на електронну адресу особи.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі», де ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи викладене, а також ту обставину, що скаржниця отримала копію ухвали Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року за вказаною нею електронною поштою, не повідомляла суд апеляційної інстанції про зміну свого місця знаходження, необхідно вважати, що копія ухвали Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху вручена скаржниці належним чином, а недоліки вказані в ухвалі суду ОСОБА_1 не виконані, за таких обставин, суд приходить до висновку про те, що слід відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року.
Керуючись ст.ст.185, 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного музею історії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: