Справа № 752/19495/21
Провадження № 33/824/5108/2021
Головуючий в суді першої інстанції: Єсауленко М.В.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
13 грудня 2021 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника Дев'ятки Олександра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності: захисника: ОСОБА_1, Дев' ятки О.Г.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 24 липня 2021 року о 04 год. 39 хв. у м. Києві на пл. Голосіївській водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota LexusRX 300» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат огляду позитивний - 0,99 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9аПравил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує на те, що постанова прийнята передчасно та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений патрульними поліції з грубими порушеннями положень закону.
Як зазначає захисник, після огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів на місці зупинки, він не відмовлявся від проходження такого огляду у лікаря-нарколога в медичному закладі. При цьому неодноразово вимагав від працівників поліції доставити його до лікаря-нарколога, що було проігноровано поліцейськими.
Крім того, посилаючись на положення «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», захисник звертає увагу на те, що процедура встановлення та фіксації ознак алкогольного сп'яніння особи під час її огляду розпочинається саме з підстав, за яких працівник поліції може вважати, що особа перебуває у стані такого сп'яніння, а завершується складанням акту огляду особи на стан сп'яніння, після якого оформлюється протокол про адміністративне правопорушення.
Так, на думку захисника, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений працівниками поліції передчасно, з порушенням послідовності процедури огляду водія на стан сп'яніння та за відсутності відповідного акту огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, в якому зазначається згода або не згода водія пройти наведений огляд.
Як зазначає захисник, акт огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 був складений працівниками поліції вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення та був підписаний ОСОБА_1 після того як поліцейські повідомили йому, що огляд у лікаря-нарколога він може пройти самостійно, що є порушенням положень наведеної Інструкції, оскільки саме працівники поліції мали б забезпечити доставку ОСОБА_1 до медичного закладу.
При цьому, захисник зазначає, що в подальшому ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, однак з урахуванням віддаленості медичного закладу від місця зупинки автомобіля, а також черги до лікаря, даний огляд був проведений після сплину двохгодинного терміну, встановленого законом.
Крім того, апелянт посилаючись на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначає, що 24 липня 2021 року ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, в своїх письмових поясненнях захисник зазначає, що запитання ОСОБА_1 про можливість нікуди не їхати, зокрема до лікаря-нарколога для огляду на стан сп'яніння, зафіксоване на відеозаписі - не можна розцінювати як його однозначну відмову. Апелянт посилається на те, що відповідно до постанови Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, така відмова в усній формі має бути висловлена особою однозначно та зрозуміло «так» або «ні».
В той же час, захисник звертає увагу на те, що акт огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння був підписаний ним автоматично, оскільки він був впевнений, що його незгода з результатами тесту була зафіксована в протоколі. Крім того, як вважає апелянт такий акт мав бути складений поліцейськими до оформлення протоколу.
На думку захисника, за наведених обставин, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння був проведений працівниками поліції всупереч положень КУпАП та є недійсним.
Підсумовуючи, захисник вважає, що в даному випадку, суду першої інстанції не було надано належних, допустимих та переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - Дев'ятки О.Г., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, з огляду на таке.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відбувався з грубим порушенням закону, зокрема працівниками поліції після отримання результатів тесту «Драгер», на вимогу водія не було доставлено його для огляду до медичного закладу.
Апеляційний суд вважає, що такі доводи апелянта не ґрунтуються на положеннях закону.
Згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я проводиться лише, у разі його незгоди на проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 дав згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп'янінняна місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів. Після проходження такого огляду ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції проїхати до лікаря-нарколога в медичний заклад, для проходження огляду на стан сп'яніння, заявив: «чи можливо так, щоб нікуди не їхати», тобто не висловив чітку та однозначну незгоду з результатами тесту «Драгер».
Крім того, в доводах апеляційної скарги захисник посилається на те, що послідовність процедури огляду на стан сп'яніння, розпочинається з підстав, за яких працівник поліції може вважати, що особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а завершується складанням акту огляду особи на стан сп'яніння, після якого оформлюється протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, апелянт вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції передчасно.
Так, наведені доводи захисника не ґрунтуються на вимогах закону.
Апеляційний суд зазначає, що процедура огляду особи на стан сп'яніння, розпочинається з виявлення працівниками поліції у водія ознак сп'яніння та завершується отриманням результатів такого огляду або відмовою особи від проходження огляду. При цьому, оформлення та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно особи за результатами огляду, є початком провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з досліджуваного судом відеозапису, після отримання результатів тесту, які були зафіксовані на приладі «Драгер», працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога, на що він не висловив свою незгоду з результатами тесту та однозначне бажання проїхати до медичної установи, саме до складання адміністративного протоколу.
Так, за наявності результатів огляду, у працівника поліції були всі підстави вважати, що особа керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, після чого відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто наведений протокол не був складений працівниками поліції передчасно.
В той же час, зауваження до протоколу щодо того, що ОСОБА_1 бажає проїхати до лікаря-нарколога були висловлені ним та записані до протоколу, вже після його складання, тобто коли вже було розпочате провадження відносно ОСОБА_1 , а не безпосередньо після огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була проведена поліцейськими з дотриманням положень ст. 266 КупАП, а також вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства хорони здоров'я № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Крім того, апеляційний суд зазначає, що складання протоколу за відсутності акта огляду особи на стан алкогольного сп'яніння не може бути саме по собі безумовною підставо для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В той же час, відповідно до п. 10 Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Тобто наведеними положеннями Інструкції, не встановлений хронологічний порядок, за яким протокол про адміністративне правопорушення має бути оформлений поліцейськими саме після складання акту, оскільки дане положення передбачає долучення такого акту вже до складеного протоколу, в якому зазначаються результати огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейськими.
Водночас, наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 липня 2021 року, не може бути підтвердженням того, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння 24 липня 2021 року, оскільки відповідно до наведеного висновку, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився з порушенням двогодинного терміну, встановленого положеннями ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Отже, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Дев'ятки О.Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун