справа № 367/7847/20 Головуючий у 1 інстанції: Мерзлий Л.В.
провадження №22-ц/824/13476/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
13 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг № б/н від 29.12.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг та Витягу з «Тарифів Банку», що підтверджується підписом у заяві.
Проте, всупереч вимогам договору, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та у зв'язку з чим станом на 18.10.2020 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 42 201 грн 83 коп., з яких: 33 897 грн 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 129 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 33 768 грн 38 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8 304 грн 45 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованимим на прострочений кредит; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Тому, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості у розмірі 42 201 грн 83 коп. та судовий збір.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33 897 грн 38 коп. за кредитним договором №б/н від 29.12.2018 року та здійснено розподіл судових витра.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, а в в іншій частині рішення залишити без змін.
Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та неустойки, допустивши грубе порушення норм цивільного права.
Вказує, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 29.12.2018 року, в якій зазначено: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що «Підписанням цієї анкети заяви я згідно зі cт.634 Цивільного Кодексу України в повному обсязі приєднуюсь до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті в мережі інтернет за адресою privatbank.ua і які разом із Пам 'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримав шляком самостійного роздрукування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов'язуюсь ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банкуprivatbank.ua».
Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.
Зазначає, що відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 08 липня 2019 року в справі №923/760/18, твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг - є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами - закон не вимагає (висновки Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року по справі №642/5533/15-ц, постанові від 19 вересня 2019 року у справі №127/7543/17, постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18).
Позичальнику відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку «Універсальна» та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому неодноразово змінювався.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, звертає увагу апеляційного суду, що 06.04.2019 року під час отримання кредитної картки та при наданні можливості користуватися кредитними коштами відповідача було належним чином ознайомлено з умовами кредитування, що підтверджується особистим підписом відповідача на паспорті споживчого кредиту (надається), в якому чітко зазначено основні умови кредитування.
Також вказує, що у паспорті кредиту зазначено: «Підтверджую отримання та ознайомлення з інформаиією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних мною умов кредитування», тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.
Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд задовольняє вимогу банку щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг №б/н від 29.12.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29.12.2018 року.
Підписавши паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме: з типом кредиту, максимальною сумою ліміту, строком договору та строком кредитування, способом та строком надання кредиту, процентною ставкою у пільговий період 0,00001% річних, поза межами пільгового періоду 43,2% річних, порядком повернення кредиту, кількістю та розміром платежів, періодичністю внесків, розміром штрафів, відсотковою ставкою яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту- 86,4% річних.
Як вбачається з наданої позивачем довідки, 06.04.2019 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до 11/22, 12.06.2019 року отримав кредитну картку № НОМЕР_2 терміном дії до 03/23 та 25.01.2020 року отримав кредитку картку № НОМЕР_3 терміном дії до 12/23.
Відповідно до наданої позивачем довідки відповідачу ОСОБА_1 06.04.2019 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 100 000 грн., в подальшому кредитний ліміт було змінено.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором б/н від 29.12.2018 року, яка станом на 18.10.2020 року становить - 42 201 грн 83 коп., з яких: 33 897 грн 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 8 304 грн 45 коп. заборгованість за процентам (відсотками).
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 33 897 грн 38 коп. суд першої інстанції посилався на обгрунтованість та доведеність вказаних позовних вимог належними та допустимими доказами.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 року в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 33 897 грн 38 коп. сторонами не оскаржується, тому у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитом, суд першої інстанції посилався на те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, а тому вважав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В підписаній відповідачем 29.12.2018 року анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку зазначено, що ця заява в сукупності з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між особою, що її підписала, і банком договір про надання банківських послуг.
06.04.2019 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту.
Відповідач ОСОБА_1 з викладеними у заяві та у паспорті споживчого кредиту умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви та у паспорті споживчого кредиту ним проставлено його особистий підпис.
Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст.638 ЦК України, а підписання ОСОБА_1 анкети - заяви та паспорту споживчого кредиту підтверджує укладення між ним і банком договору.
Згідно наданої позивачем довідки, 06.04.2019 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до 11/22, 12.06.2019 року отримав кредитну картку № НОМЕР_2 терміном дії до 03/23 та 25.01.2020 року отримав кредитку картку № НОМЕР_3 терміном дії до 12/23.
Одночасно відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовував. Будь-яких заперечень щодо факту отримання від банку кредитних карток, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надав.
Суд першої інстанції наявним у справі доказам належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про те, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не може вважатись належним, допустимим та достовірним доказом досягнення між сторонами згоди щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами та їх розміру, оскільки він був підписаний після укладення між сторонами договору з огляду на наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вбачається з підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме: процентною ставка, яка застосовується за межами пільгового періоду - 43.2 % річ. та процентною ставкою, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту - 86,4 % річ.
Згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості відповідач за договором б/н від 29.12.2018 року, яка станом на 18.10.2020 року становить - 42 201 грн 83 коп., з яких: 33 897 грн 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 8 304 грн 45 коп. заборгованість за процентами (відсотками).
Належних та допустимих доказів того, що заборгованість в цій частині вимог розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, боржником ОСОБА_2 до суду не було надано.
За таких обставин, факт існування у відповідача заборгованості за відсотками у вищевказаному розмірі є доведеним, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача, як з боржника, на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.
Колегія суддів з урахуванням всіх обставин справи, наявних доказів в матеріалах справи вважає за необхідне заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками у розмірі 8 304 грн. 45 коп. та у відповідності ст.141 ЦПК України, судові витрати у розмірі 3 153 грн.
В іншій частині заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 рокуслід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками у сумі 8 304 грн 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: