Справа №761/16004/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4914/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
09 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання- ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» терміном на 60 днів, тобто до 28 січня 2022 року включно. Розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2021 року, залишено без змін.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, те, що він обвинувачується у вчиненні злочину проти власності повторно, раніше неодноразово засуджувався за вчинення аналогічних злочинів, не має міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому відмовити. Змінити ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням певних обов'язків. У разі, якщо суд вважатиме подальше тримання під вартою ОСОБА_6 виправданим, визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є мінімальним щодо тяжкого злочину.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що суд безпідставно відкинув доречні аргументи сторони захисту та пояснення обвинуваченого про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 зменшились, а нових не з'явилось. Зокрема, за час перебування під вартою ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його намір ухилятись від органу досудового розслідування та/або суду, у суді підтверджував, що не мав та не має наміру ухилятись від прокурора та суду.
Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_6 особа похилого віку, має ряд хронічних захворювань, останні роки фактично проживав у м. Києві у знайомих, має родинні зв'язки (сестра) ОСОБА_8 , яка має постійне місце проживання та зареєстрована в м. Маріуполь Донецької області, яка надала згоду на проживання (перебування) ОСОБА_6 , зокрема, під час розгляду справи в суді, у тому числі із застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021 року, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу обвинуваченого, характер та тяжкість злочину, який йому інкриміновано.
Зокрема, суд враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, те, що він обвинувачується у вчиненні злочину проти власності повторно, раніше неодноразово засуджувався за вчинення аналогічних злочинів, не має міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу, дійшов висновку, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у тому числі з тих підстав, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Отже, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Водночас апеляційна скарга захисника не містить доводів, які б давали підстави суду дійти висновку про можливість змінення існуючого запобіжного заходу, у тому числі і на особисте зобов'язання.
Доводи апелянта про те, що обвинувачений є особою похилого віку, має ряд хронічних захворювань, останні роки фактично проживав у м. Києві у знайомих, має родинні зв'язки з сестрою, яка має постійне місце проживання та зареєстрована в м.Маріуполь Донецької області, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам захисника, відповідним і достатнім є визначений обвинуваченому судом першої інстанції розмір застави, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, врахував дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального провадження, і правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч.5 ст. 182 КПК України.
Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, а також зменшення обвинуваченому розміру застави з підстав, наведених в апеляційній скарзі захисника, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада2021 рокупро продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя