08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судових засідань - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021111030000157 щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 січня 2022 року, включно та залишено без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави у сумі 160 580 грн.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, конкретні обставини справи та дані про його особу, на підставі чого дійшов висновку, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не в змозі запобігти існуючим ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо її підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляну на відсутність належних доказів щодо існування у його поведінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Як зазначає адвокат, сама лише тяжкість інкримінованого її підзахисному кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи. Інших доказів на підтвердження ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , згідно доводів захисника, прокурором не надано.
Також, захисник просить врахувати позицію Європейського суду з прав людини і з приводу того, що зі сплином значного проміжку часу, ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися.
Також, на переконання адвоката, судом не в повній мірі були враховані дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та матір на утриманні, яка є особою похилого віку та хворіє на ряд тяжких захворювань, у зв'язку з чим потребує постійного догляду.
Вище наведені обставини, на думку захисника, в своїй сукупності, вказують, що достатнім стримуючим засобом неналежної процесуальної поведінки підозрюваного буде запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін адвокат ОСОБА_6 не заявляла.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021111030000157 щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 січня 2022 року, включно та залишено без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави у сумі 160 580 грн.
З рішення суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги закону при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій, у вчиненні який обвинувачується ОСОБА_5 , обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, а також дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що він не працює, не одружений, осіб на утриманні не має, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Ті дані про особу обвинуваченого, на які посилається захисник, в сукупності з іншими характеризуючими даними особи ОСОБА_5 та конкретними обставинами справи, не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни останньому запобіжного заходу. Крім того, надані суду матеріали не містять відомостей щодо наявності у обвинуваченого на утриманні хворої матері. Не надано відповідних доказів на підтвердження цих обставин і захисником.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_5 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , а відтак апеляційна скарга його захисника ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартоюобвинуваченому ОСОБА_5 , строком до 10 січня 2022 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3