Справа №757/51158/21-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/6012/2021 Доповідач - ОСОБА_2
08 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
адвоката, який діє в інтересах
власника майна ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №62020100000002380 від 20.11.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України,-
23 вересня 2021 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №62020100000002380 від 20.11.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України, а саме: майна, яке виявлене та вилучене в ході проведення обшуку в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на предмети ззовні схожі на грошові кошти (долари США, Євро, Гривня, Казахські тенге, Канадський долар, фунти стерлінги, Чеські крони, Польські злоти, російські рублі), які упаковано до сейфу пакетів ДБР із зазначенням кількості купюр та їх номіналу, докладний перелік яких додається до клопотання про арешт майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане у ньому майно. Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено про необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, оскільки даний захід є не співмірним із засобами і метою яку прагне досягти сторона обвинувачення.
На вказану ухвалу слідчого судді, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою через істотне порушення норм кримінального процесуального права та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею не в повній мірі досліджено наявні матеріали та не враховано, що виявлені та вилучені під час обшуку документи можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що всі вилучені речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, всі вилучені документи, як самостійно так і в сукупності з іншими зібраними доказами мають суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину, а також, що всі вилучені речі та документи могли бути використані, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі сліди його вчинення, в результаті чого безпідставно відмовлено у накладенні арешту на вилучене під час обшуку майно. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно, задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити;
- адвоката, яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , яка заперечувала проти задоволення поданої апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просила залишити без змін, як законну та обґрунтовану;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та оскарженої ухвали слідчого судді, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020100000002380 від 20.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ГУ ДПС в Київській області (ГУ ДФС в Київській області) зловживають своїм службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, вчиняють дії, спрямовані на лобіювання інтересів та прикриття незаконної діяльності забудовників Києво-Святошинського району Київської області, що призвело до тяжких наслідків та ухилення фізичними особами ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) в особливо великих розмірах.
Починаючи з 2013 року ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 володіючи фінансовим ресурсом з невизначеним походженням здійснили купівлі земельних ділянок в Київській області в межах населених пунктів с. Софіївська Борщагівка, с. Петропавлівська Борщагівка та с. Новосілки, с. Жмиївка, смт. Козин. У подальшому, як фізичні особи, отримали дозволи на будівництво комплексів багатоквартирної житлової забудови, замовляли проекти та у подальшому здійснили будівництво багатоповерхових будинків, котеджів у так званих житлових та котеджних комплексах.
Вказаними особами за попередньою змовою отримано дохід від продажу нерухомого майна на загальну суму 2 305 800 000 (два мільярди триста п'ять мільйони вісімсот тисяч) грн., зокрема: ОСОБА_14 , за 2015-2020 роки, на загальну суму 456,78 млн грн; ОСОБА_12 за 2011-2020 роки, на загальну суму 446,75 млн грн; ОСОБА_10 за 2015-2020 роки, на загальну суму 16,60 млн грн; ОСОБА_13 та ОСОБА_16 за 2012-2020 роки, на загальну суму 1 385,67 млн грн та за відсутності офіційних джерел походження вказаних коштів для їх попереднього інвестування в це майно, є таким що спрямоване на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (приховування чи маскування джерела походження коштів).
Прокурор переконаний, що вказані обставини можуть свідчити про наявність у діях ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та інших не встановлених осіб ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, а саме: набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі.
16 вересня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року проведено обшук у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено предмети і документи, перелік яких додається до клопотання. Крім того, уході обшуку виявлено та вилучено предмети ззовні схожі на грошові кошти (долари США, ЄВРО, гривня, казахські тенге, канадський долар, фунти-стерлінги, чеські крони, польські злоти, російські рублі) які упаковано до сейф пакетів ДБР із зазначенням кількості купюр.
Постановою слідчого від 17.09.2021 року вилучені під час обшуку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62020100000002380 від 20.11.2020року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року в задоволені клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №62020100000002380 від 20.11.2020 року, відмовлено.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучалося під час обшуку у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , прокурор зазначив метою для арешту майна - забезпечення збереження речових доказів, встановлення сум збитків з вжиттям у подальшому заходів до їх реального відшкодування.
Разом з цим матеріали клопотання не містили доказів, що вказують на існування загрози знищення майна, та слідчий суддя дійшов правильного висновку, що зазначене майно немає жодного відношення до предмету кримінального провадження №62020100000002380, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вищезазначене майно зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Не обґрунтовано у клопотанні прокурора і відповідність грошових коштів, критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки прокурор лише зазначає, що вилучені грошові кошти отримані незаконно за рахунок легалізації (відмивання) доходів, не надаючи при цьому фактичних даних на підтвердження своїх доводів.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження та відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обставинами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
При цьому слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №62020100000002380 від 20.11.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України, виявлене та вилучене в ході проведення обшуку в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на предмети ззовні схожі на грошові кошти (долари США, ЄВРО, Гривня, Казахські тенге, Канадський долар, фунти стерлінги, Чеські крони, Польські злоти, російські рублі), які упаковано до сейфу пакетів ДБР із зазначенням кількості купюр та їх номіналу, перелік яких додається до клопотання про арешт майна, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4