1 грудня 2021 року місто Київ
справа № 759/4247/20
провадження №22-ц/824/12541/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Журибеди О.М.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Мотовилівська сільська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Похитайло Ольга Октавіанівна про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У березні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заяву обґрунтовано тим, що вона проживала з ОСОБА_2 у період з червня 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 , із якою були сусідами, проживала з нею однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 . В цій же квартирі проживали син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_2 відносилася до ОСОБА_1 як до своєї онуки, оскільки в неї не було рідних онуків, а тому запропонувала ОСОБА_1 проживати у своїй квартирі, так як знала про її скрутну ситуацію, що ОСОБА_1 з великої багатодітної родини, і всі вони проживають в одній квартирі.
ОСОБА_1 допомагала по господарству ОСОБА_2 , купувала продукти, готувала їжу, прибирала, сплачувала житлово-комунальні послуги. Коли ОСОБА_2 хворіла, вона доглядала за нею, виконувала рекомендації лікарів, купувала необхідні ліки. ОСОБА_2 в свою чергу також вела з ОСОБА_1 спільний побут, вони мали по відношенню один до одного взаємні права та обов'язки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 . Похованням займалася ОСОБА_1 та її рідні. ОСОБА_2 проживала в квартирі АДРЕСА_1 , власниками цієї квартири в рівних частках були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 за життя успадкувала майно, що належало її дітям, зокрема належні дітям частки квартири, але не встигла оформити право власності на ті частини квартири. Заяву про відмову від спадщини ОСОБА_2 не подавала, а отже вважається такою, що прийняла спадщину після своїх дітей.
Також у власності спадкодавця ОСОБА_2 перебуває садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 3 червня 2008 року.
13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Похитайло О.О. на підставі поданої заявником заяви про прийняття спадщини заведено спадкову справу. ОСОБА_1 подала заяву як спадкоємець за законом 4 черги відповідно до ст.1264 ЦК України.
22 січня 2018 року заявниця звернулася до нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину.
Листом від 23 січня 2018 року нотаріус Похитайло О.О. повідомила, що нотаріальну дію - видачу свідоцтва про право на спадщину нею відкладено на підставі ст.42 Закону України «Про нотаріат» і запропоновано звернутися до суду для встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю з червня 2012 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Встановлено факт прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник Київської міської ради подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі зазначає про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, обставини, які мають значення для справи, є недоведеними, суд надав неправильну оцінку доказам.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні такі докази: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного побуту, проведення спільних витрат, взаємність прав і обов'язків, а тому, на думку апелянта, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту. Рішення суду прийнято лише на підставі пояснень заявника та показів свідків, які містять лише абстрактну та загальну інформацію, що не є належними доказами у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю, не менш як п'ять років.
Відсутність доказів щодо нарахування плати за комунальні послуги саме на ОСОБА_1 у квартирі, що належала ОСОБА_2 , не дає підстав для висновку, що ОСОБА_1 , в період з 2012 року по 2017 рік, проживаючи разом з ОСОБА_2 , брала участь у витратах по утриманню квартири.
На думку апелянта, суд першої інстанції взяв до уваги докази, які не мають значення для правильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Судейкіна І.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов'язків між ОСОБА_1 та спадкодавцем.
В судовому засіданні представники Київської міської ради - Солдатченко Л.М. та Поліщук Г.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Судейкіна І.В. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Представники Мотовилівської сільської ради та приватний нотаріус КМНО Похитайло О.О. в судове засідання не з'явилися, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи, причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представників Київської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 18).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на майно, в тому числі на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Квартира АДРЕСА_1 в рівних частках належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане 18 червня 2004 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (т. 1 а.с. 23).
Спадкодавець за життя заповіту не склав. Інших спадкоємців, крім заявника немає, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 19, 20).
З метою оформлення прав на спадкове майно, виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю спадкодавця ОСОБА_2 та заявника ОСОБА_6 ..
13 жовтня 2017 року заявник звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Похитайло О.О. з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом було відкладено у зв'язку з тим, що заявником не надано доказів для підтвердження факту прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 48).
З наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 з червня 2012 року проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 допомагала покійній по господарству, купувала ліки, сплачувала комунальні послуги.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявник та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом з червня 2012 року. Зазначені обставини свідчать, що між заявником та ОСОБА_2 склались відносини, що притаманні сім'ї.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст.1220 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з роз'ясненнями у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" , якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (надалі СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
За змістом ст.ст. 76 - 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю з 2012 року по час відкриття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного факту.
Так, заявником надано до заяви акт приймання - передачі від 12 грудня 2012 року та від 2 грудня 2014 року зі змісту яких вбачається що ОСОБА_1 були замовлені роботи по заміні автоматів в електрощітку та заміна змішувача в квартирі АДРЕСА_1 . Оплата цих робіт проведено ОСОБА_1 .
Крім того, заявником надані рахунки - фактури від 1 лютого 2013 року та 16 квітня 2014 року про замовлення та придбання ОСОБА_1 медичних препаратів для ОСОБА_2 (адреса доставки кв. АДРЕСА_1 ).
З довідки, складеної 16 листопада 2019 року ст. ДОП Святошинського УП ГУНП у м.Києві, вбачається, що при проведенні перевірки заяви ОСОБА_1 та опитуванні мешканців будинку АДРЕСА_4 встановлено, що ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_5 на протязі 6-7 років. Ніяких конфліктних ситуацій з гр. ОСОБА_1 з іншими мешканцями чи невідомими особами вони не бачили та не чули. (а.с.64)
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили постійне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 . Пояснили, що ОСОБА_1 здійснювала піклування та догляд за ОСОБА_2 , в тому числі опікувалась станом здоров'я останньої.
Отже, надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог та досліджені судом першої інстанції докази є належними, допустимими та достовірними. Оцінивши їх достатність, суд обґрунтовано вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією родиною за адресою: АДРЕСА_3 у період з червня 2012 року і до часу відкриття спадщини. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом цього часу вели спільне господарство, несли спільні витрати для налаштування спільного побуту, мали взаємні права та спільні обов'язки.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день їх смерті були зареєстровані та проживали разом з покійною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті своїх дітей. Окрім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України Київська міська рада не надала суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками викладеними судом першої інстанції у своєму рішенні.
Посилання апелянта на те, що рішення суду лише ґрунтується на поясненнях заявника та показах свідків є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 14 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус