24 листопада 2021 року
справа № 752/18349/21
провадження № 22-ц/824/15087/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ілюхіна Оксана Петрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ілюхіна Оксана Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 58, вчинений на підставі договору між батьками щодо здійснення батьками прав та визначення місця проживання дитини від 25 квітня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме зупинення виконавчого провадження №65092917 від 09 квітня 2021 року, що перебуває у провадженні Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 298201,89 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року заяву забезпечення позову задоволено.
Зупинено стягнення за виконавчим документом - виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ілюхіної Оксани Петрівни від 02 квітня 2021 року за реєстровим №58 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором між батьками щодо здійснення батьками прав та визначення місця проживання дитини.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, та відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що заява позивача про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Судом першої інстанції не враховано, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа безпосередньо шкодить інтересам дитини.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив із співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Оскільки позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В даному випадку позивач просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.
При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.
Враховуючи, що позивач оскаржує виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово стягнено заборгованість, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 910/217/20, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19.
Враховуючи, що при постановленні ухвали від 10 серпня 2021 року про задоволення заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді