Справа № 683/228/21
Провадження № 22-ц/4820/1549/21
13 грудня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 березня 2021 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - «Кредобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ «Кредобанк» зазначило, що 20 березня 2019 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL-179280 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 100 000 грн на строк до 19 березня 2024 року під 52,99% річних. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами. У разі порушення строків повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_1 мав сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, але не більше 15% від суми цього зобов'язання. ОСОБА_1 не виконав своїх обов'язків за кредитним договором, унаслідок чого позивач нарахував пеню та висунув вимогу про дострокове повернення кредиту. Станом на 24 листопада 2020 року виникла заборгованість у розмірі 167 735 грн 04 коп., яка складається з 98 562 грн 54 коп. тіла кредиту, 64 092 грн 41 коп. процентів, 5 080 грн 09 коп. пені по простроченому тілу кредиту. Оскільки ОСОБА_1 уклав кредитний договір в інтересах сім'ї, то відповідачі як подружжя повинні нести солідарну відповідальність перед банком із сплати заборгованості.
За таких обставин АТ «Кредобанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на свою користь 167 735 грн 04 коп. заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 березня 2021 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2019 року № CL-179280, яка утворилась станом на 24 листопада 2020 року в сумі 167 735 грн 04 коп., що складається з: 98 562 грн 54 коп. заборгованості за тілом кредиту; 64 092 грн 41 коп. заборгованості за відсотками; 5 080 грн 09 коп. заборгованості за пенею по простроченому тілу кредиту.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» по 1 135 грн судового збору з кожного.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, який укладений ним в інтересах сім'ї, внаслідок чого банк вправі стягнути з відповідачів як солідарних боржників неповернутий кредит, проценти та пеню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував усі обставини щодо отримання ОСОБА_1 кредиту та виконання ним зобов'язання за кредитним договором, неправильно витлумачив умови цього договору, вирішив спір на підставі неналежних доказів і розглянув справу за відсутності відповідачів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ «Кредобанк» не подало відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, а також дані про особу ОСОБА_1 , не застосував закон, який підлягав застосуванню (ст. 541 ЦК України, ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), неправильно витлумачив норми ст.ст. 61, 65 СК України та не дотримався положень ст.ст. 81, 141 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду повинно бути скасоване з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 6 жовтня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
20 березня 2019 року між АТ «Кредобанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит на поточні потреби у розмірі 100 000 грн на строк до 19 березня 2024 року під 52,99% річних (п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 4.1 кредитного договору).
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 4 836 грн, при цьому він мав вносити платежі згідно графіка до 20 числа кожного місяця починаючи з квітня 2019 року (останній платіж 4 953 грн 93 коп. - до 19 березня 2024 року) (п.п. 6.1, 6.2, 6.3, додаток №1 кредитного договору).
Пунктом 7.1 кредитного договору визначено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник зобов'язався сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості. В будь-якому разі розмір пені не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
За змістом п. 6.9 кредитного договору у випадку прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно п. 6.10 кредитного договору позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9 кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку.
З липня 2019 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором.
Станом на 24 листопада 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 167 735 грн 04 коп., яка складається з 98 562 грн 54 коп. тіла кредиту, 64 092 грн 41 коп. процентів, 5 080 грн 09 коп. пені за прострочення тіла кредиту.
30 листопада 2020 року АТ «Кредобанк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу №333/2020 про сплату зазначеної заборгованості у тридцятиденний строк з часу отримання цієї вимоги в порядку, передбаченому п. 6 кредитного договору. Поштове відправлення не було отримане ОСОБА_1 і повернулося банку.
Щодо вирішення позову до ОСОБА_1 .
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
При укладенні будь-якого договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, кредитор вправі вимагати дострокового повернення кредиту з підстав, передбачених у договорі, зокрема внаслідок прострочення боржником періодичних платежів.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Виконання зобов'язання може бути забезпечено неустойкою (пенею).
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим АТ «Кредобанк» мало право змінити строк кредитування та вимагати від нього дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів і пені.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути 167 735 грн 04 коп. заборгованості за кредитним договором. Розмір цієї заборгованості визначений судом правильно.
Доводи апеляційної скарги про нез'ясувавання судом усіх обставин щодо отримання ОСОБА_1 кредиту та виконання ним зобов'язання за кредитним договором, а також про неправильне витлумачення судом умов цього договору є безпідставними.
Щодо вирішення позову до ОСОБА_2 .
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За змістом ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Із положень ч. 4 ст. 65 СК України слідує, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як передбачено ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї і за таким договором подружжя набуває спільні цивільні права, то за цим договором в обох із подружжя виникають і цивільні обов'язки.
Наразі, зазначені обставини мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Матеріали справи не містять об'єктивних і достатніх даних про те, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір і використав отриманий кредит в інтересах сім'ї, тому на ОСОБА_2 не може бути покладений обов'язок із повернення кредиту, сплати процентів і неустойки.
Висновок суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором суперечить фактичним обставинам справи та є помилковим.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Посилання ОСОБА_1 на порушення судом порядку прийняття письмових доказів і порядку розгляду справи не відповідають вимогам процесуального закону.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
За змістом п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55 (який був чинним на час пред'явлення позову) відмітка про засвідчення копії документа містить реквізити: «Згідно з оригіналом, назва посади та підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата».
При пред'явленні позову представник АТ «Кредобанк», адвокат Павленко С.В., який діяв на підставі довіреності №11353 від 21 травня 2020 року, подав копії письмових доказів, які засвідчені відповідно до указаного Національного стандарту України.
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, в тому числі малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
В силу ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ціна позову, з яким АТ «Кредобанк» звернулося до суду не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн; див. статтю 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), а тому ця справа є малозначною.
Суд першої інстанції ухвалою від 10 лютого 2021 року відкрив провадження у справі. Водночас суд визначив, що цю справу слід розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та роз'яснив сторонам можливість заперечення такого порядку судового розгляду (а.с. 41).
Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 43, 44, 45) сторони завчасно отримали копію ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому вони не зверталися до суду з клопотанням про їх виклик у судове засідання.
Отже, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення відповідачів.
Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї статті). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 95).
Не врахувавши, що відповідно до Закону №3674-VI ОСОБА_1 користується пільгами щодо сплати судового збору, суд першої інстанції безпідставно присудив з нього на користь АТ «Кредобанк» судовий збір у розмірі 1 135 грн. Судовий збір у розмірі 1 258 грн 02 коп. (167735,04·1,5%:2) має бути відшкодований позивачеві за рахунок держави.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути заборгованість у розмірі 167 735 грн 04 коп., яка складається з 98 562 грн 54 коп. тіла кредиту, 64 092 грн 41 коп. процентів, 5 080 грн 09 коп. пені за прострочення тіла кредиту.
Не врахувавши всіх обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Також суд не дотримався вимог закону при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат за подання апеляційної скарги
Оскільки позов АТ «Кредобанк» задоволено частково, тобто лише щодо ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору, водночас у позові до ОСОБА_2 відмовлено (фактично на половину), то з банку на користь держави слід стягнути 1 887 грн 02 коп. (167735,04·1,5%:2·150%) судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити державу від відшкодування АТ «Кредобанк» судового збору за подання позову та присудити з банку на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 629 грн (1887,02-1258,02).
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження - 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, 78; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 09807862) 167 735 гривень 04 копійки заборгованості за кредитним договором.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження - 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, 78; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 09807862) на користь держави (отримувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/ Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, р/р UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 629 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Цішковський В.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27