Справа № 607/4763/21Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/1278/21 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
10 грудня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/4763/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року (ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 20 вересня 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У березні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 у них народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопіль-ського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2008 року шлюб між сторонами розірвано. Після припинення шлюбних відносин донька ОСОБА_6 залишилася проживати із позивачем та перебуває на її утриманні. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2019 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з 07 листопада 2018 року до закінчення дочкою навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років. 30 серпня 2018 року ОСОБА_3 та Національний університет «Острозька академія» уклали договір про надання освітніх послуг, згідно умов якого зазначений навчальний заклад взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів ОСОБА_3 здійснити надання ОСОБА_6 освітньої послуги на денній формі навчання у період з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року, загальною вартістю 51600 грн., по12 900 грн. в рік. В зв'язку з підвищенням плати за надання освітніх послуг, відповідно до додаткових договорів, загальна вартість навчання збільшувалася. Також, в зв'язку з відсутністю вільних місць у гуртожитку, позивачка, починаючи з 01 жовтня 2020 року по 30 червня 2021 року включно, для проживання дочки у м.Острог на період навчання, орендувала житло. Загальна вартість оренди склала 31500.00 грн., або 3500.00 грн. в місяць. Крім того, щотижня, на вихідні дні, дочка ОСОБА_5 витрачає кошти на проїзд додому, вартість якого становить 125.70 грн. в одну сторону. Вказує, що позивачкою уже понесено до 30 червня 2021 року включно витрати на навчання дочки ОСОБА_6 в розмірі 86144.20 грн., з яких: оплата навчання - 43834.00 грн., оренда житла у м.Острог - 31500.00 грн., проїзд до місця навчання - 10810.20 грн. Самостійно нести дані витрати позивачка не може, оскільки у неї незначні доходи. Вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати свою повнолітню дитину шляхом сплати аліментів на її утримання у розмірі, визначеному судом, нести додаткові витрати на утримання дитини у зв'язку з розвитком її здібностей.
У зв'язку з наведеним просила суд стягнути з відповідача в її користь 43072.10 грн., що становить половину понесених та необхідних витрат на навчання до 30 червня 2021 року включно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на дату укладення договору про надання освітніх послуг ОСОБА_6 була неповнолітньою та досягнула повноліття тільки ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо оплати додаткових витрат на навчання ОСОБА_6 виникли тоді, ОСОБА_6 мала статус неповнолітньої дитини.
У зв'язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 1, 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; cправи про стягнення аліментів.
Предметом позову у даній справі є стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. При цьому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2008 року.
У даному шлюбу народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради) (а.с.6).
ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 288 від 13 жовтня 2020 року, виданою ПП «Сонячне».
30 серпня 2018 року ОСОБА_3 та Національний університет «Острозька академія» уклали договір про надання освітніх послуг, згідно умов якого Університет взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів ОСОБА_3 здійснити надання ОСОБА_6 освітньої послуги на денній формі навчання у період з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року. Загальна вартість навчання 51600 грн. (по 12900 грн. в рік) (а.с.12).
11 березня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішенням про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з 07 листопада 2018 року до закінчення дочкою навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с.7-10).
В зв'язку з підвищенням плати за надання освітніх послуг, відповідно до додаткового договору №1 від 17 січня 2019 року, загальна вартість навчання становить 57376.00 грн. (по 14324.00 грн. в рік). Також, в зв'язку з підвищенням плати за надання освітніх послуг, відповідно до додаткового договору № 2 від 31 січня 2020 року, загальна вартість навчання становить 59119.00 грн. (по 14925.00 грн. в рік) (т.1 а.с.13-14).
Відповідно до довідки №361 від 17 вересня 2020 року, виданій ОСОБА_3 . Національним університетом «Острозька академія», позивачкою, відповідно до умов договору № 1-К/2018 від 30 серпня 2018 року, за період з 30 серпня 2018 року по 16 вересня 2020 року, сплачено за навчання ОСОБА_6 28909.00 грн. (за 2018/2019, 2019/2020 навчальні роки) (а.с.15).
01 жовтня 2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2 . Розмір орендної плати становить 3500 грн. в місяць (а.с.16).
Відповідно до довідки №3/4-174 від 30 грудня 2020 року, виданої ТОВ «Тернопільавтотранс 16100», вартість проїзду з м.Тернопіль до м.Острога становить 125.70 грн. (а.с.17).
Згідно довідки №425, виданої 24 грудня 2020 року КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» ТОР, ОСОБА_3 працює на посаді сестри медичної операційного блоку із 08 травня 2009 року (наказ №54 від 08 травня 2009 року) і по даний час (а.с.18).
ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати отримала дохід за період із травня 2020 року по жовтень 2020 року у розмірі 43568.26 грн. (довідка №51, видана КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» ТОР) (а.с.19).
Згідно довідки про доходи №361, виданої 16 вересня 2020 року Національним Університетом «Острозька академія», ОСОБА_6 за період із березня 2020 року по серпень 2020 року стипендії не отримувала (а.с.20).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.
Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 посилалася на те, що у зв'язку із навчанням доньки в НУ «Острозька академія» нею понесено та необхідно буде понести до 30 червня 2021 року включно на навчання доньки ОСОБА_6 витрати в розмірі 86144.20 грн., з яких: на оплату навчання - 43834.00 грн., на оренду житла у м.Острог - 31500.00 грн., на проїзд до місця навчання - 10810.20 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача Ѕ частину понесених додаткових витрат.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2019 року, справа № 607/22774/18 уже визначено розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, з урахуванням її навчання та до його закінчення, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.
При цьому навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а тому такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
Апеляційний суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 виповнилося 18 років та, відповідно до ст.6 СК України, вона втратила правовий статус дитини.
Як вбачається із довідки №361 від 17 вересня 2020 року, виданою університетом «Острозька академія», ОСОБА_3 сплатила 19 вересня 2018 року 12900 грн., тобто, після досягнення дочкою повноліття.
Доводи апелянта про те, що на дату укладення договору про надання освітніх послуг ОСОБА_6 була неповнолітньою, а тому правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо оплати додаткових витрат на навчання ОСОБА_6 виникли, коли ОСОБА_6 мала статус неповнолітньої дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем до позову не надано належних та допустимих доказів понесення додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, до досягнення дочки повноліття.
При цьому укладення (підписання) договору 30 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та Національний університет «Острозька академія» про надання освітніх послуг без проведення оплати, не свідчить про понесені додаткові витрати.
З огляду на викладене, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстав для стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої доньки.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 10 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді