Справа №950/219/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бакланов Р. В.
Номер провадження 33/816/268/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
02 грудня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу № 950/219/21 про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника СОЗОНОВА В. П. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 15.04.2021, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Сазонова В. П.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник СОЗОНОВ В. П. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП, оскільки суддя суду першої інстанції поверхнево розглянув матеріали справи, допитав лише одного свідка, який заперечував факт того, що в його присутності ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння та підписав пустий бланк протоколу, відеозапис з нагрудних камер поліцейських не є безперервним, з нього неможливо встановити повну хронологію подій, що мали місце 02.02.2021, а тому є недопустимим доказом. Також звертає увагу на допущені працівниками поліції порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, які не запропонували пройти огляд в медичному закладі.
Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 15.04.2021 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови, 02.02.2021 о 21:15 по вул. Героїв Чорнобиля в м. Лебедин ОСОБА_2 керував автомобілем AUDI, н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи захисника Созонова В. П., який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження в справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490772 від 02.02.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження такого огляду у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02.02.2021 (а. с. 3, 4), згідно яких у їх присутності працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд за допомогою газоаналізатора Drager на стан сп'яніння, на що особа відмовилася;
- відеозаписами з портативних відео реєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, незважаючи на неодноразову пропозицію працівника поліції. Працівниками поліції ОСОБА_2 був попереджений, що вразі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а тому доводи апеляційної скарги про недопустимість відеоматеріалів та письмових пояснень свідків є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на предмет його достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що свідок ОСОБА_3 , будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ним у його письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. При цьому апеляційний суд не може прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_4 в суді, згідно яких він розписався у порожньому бланку і очевидцем відмови ОСОБА_2 від огляду на стан сп'яніння не був, оскільки вони прямо суперечать наведеним вище доказам, зокрема відеозапису подій, згідно якого саме ОСОБА_2 просить цього свідка надати документи з автомобіля, тому слід брати до уваги саме письмові пояснення свідка ОСОБА_4 .
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння, так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів чи підзаконних нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, порядок якого закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду як на місці зупинки т/з, так і у закладі охорони здоров'я.
Так, відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 № 1408/27853 (із послідуючими змінами), згідно якої у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення були дотримані і працівником поліції при складанні протоколу, і суддею суду першої інстанції при розгляді справи.
Таким чином, ОСОБА_2 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги відносно того, що за своїм змістом протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в складеному у відношенні ОСОБА_2 протоколі зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема дата і місце його складання, суть правопорушення (об'єктивна сторона) керування в стані алкогольного сп'яніння і відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП).
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_2 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, як і того, що він звертався до відповідних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вини ОСОБА_2 у скоєному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 15.04.2021 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника СОЗОНОВА В. П. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов