Справа №592/4660/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/516/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
02 грудня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/4660/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника ЛОПАТКІНА О. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Лопаткіна О. В.
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 та його захисник Лопаткін О. В. просять скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки при розгляді справи не було встановлено доказів відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, твердження лікаря ОСОБА_4 , що особа, яка оглядається повинна надавати згоду на проведення психіатричної експертизи є безпідставним. ОСОБА_3 наголошував лікарю, що бажає здати біосередовище, оскільки не довіряє приладам Драгер, на що отримав відмову від лікаря ОСОБА_4 . З відео доказів вбачається, що лікар ОСОБА_5 на запитання працівників поліції повідомив, що висновок він складати не буде. Судом прийняте рішення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки суть звинувачення не сформульована. Пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_3 не відмовлявся, однак працівники медичного закладу не дали такої змоги пройти та фактично виставили його із медичного закладу. Свідки викликалися до суду, але в судові засідання жодного разу і не з'явилися. Факт відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я повинен бути зафіксований документально.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн. судового збору.
Згідно постанови, ОСОБА_3 13.04.2021 о 02:23 в м. Суми по вул. Леваневського, 16 керував т/з Ford Mondeo н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. З позитивним результатом огляду 1,93 проміле, що був проведений на місці зупинки т/з за згодою ОСОБА_3 останній був не згоден, а також відмовився пройти огляд в медичному закладі. Адміністративні матеріали складено в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Лопаткіна О. В., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження в справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 205461 від 13.04.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння, з позитивним результатом огляду 1,93 проміле, що був проведений на місці зупинки т/з за згодою ОСОБА_3 останній був не згоден, а також відмовився пройти огляд в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- роздруківкою приладу «Драгер» № ARВL № 0603, згідно якої результат проведеного 13.04.2021 о 02:29 тесту ОСОБА_3 склав 1,93 проміле, що засвідчено підписом інспектора патрульної поліції Вовк Є. В. (а. с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений за допомогою газоаналізатора «ALCOTEST 6810», результат огляду 1,93 проміле;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , згідно яких у їх присутності ОСОБА_3 не погодився з результатами 1,93 проміле алкоголю в крові газоаналізатора «ALCOTEST 6810», а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я. Водій був ознайомлений з ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з датою, місцем та часом розгляду справи (а. с. 6, 7).
- показаннями в суді свідка лікаря-нарколога ОСОБА_4 , згідно яких ОСОБА_3 було доставлено до закладу охорони здоров'я, проте він категорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. В медичному закладі на той час дійсно існувала практика письмового підтвердження особою своєї згоди на проходження медичного огляду, проте ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, тому йому ніхто не пропонував підписувати ніяких документів;
- відеозаписами з патрульного поліцейського автомобіля та персонального мобільного відеореєстратора працівника поліції, якими підтверджується факт зупинки т/з, за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 . В процесі спілкування працівником поліції були виявлені ознаки сп'яніння, після чого запропоновано ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «ALCOTEST 6810». Водій пройшов відповідний огляд за допомогою спеціального технічною пристрою, результат 1,93 проміле алкоголю в крові, з результатами був не згоден і погодився пройти огляд в медичному закладі. В медичному закладі, до якого було доставлено водія ОСОБА_3 , останній повідомив, що не довіряє ані приладу «Драгер», ані даному медичному закладу, до якого його було доставлено для проходження огляду на стан сп'яніння. В присутності лікаря-нарколога та медичної сестри, водій відмовився від проходження огляду. Поліцейський роз'яснив ОСОБА_3 , якщо він відмовиться від проходження огляду, то відносно нього буде складений протокол за відмову від проходження огляду, на що останній пояснив, що проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовляється.
- показаннями в суді свідка (працівника поліції) ОСОБА_8 , згідно яких під час патрулювання 13.04.2021 був виявлений автомобіль Ford Mondeo н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , в ході спілкування з яким виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки т/з на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився та пройшов такий огляд за допомогою газоаналізатора Drager, який показав 1,93 проміле, з результатами був не згоден. Останнього було доставлено до закладу охорони здоров'я, де особа відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння через недовіру до медичного закладу. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду лікарем, то висновок не складався. У медичному закладі протокол про адміністративне правопорушення не складався і водія відвезли на місце зупинки т/з, де в присутності 2-х свідків було складено протокол відносно ОСОБА_3 .
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. При цьому необхідно зауважити, що захистом не оскаржувався факт присутності двох свідків при відмові ОСОБА_3 проходити огляд на стан сп'яніння у встановлений законом спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що суддя не викликав свідків задоволенню не підлягають, оскільки справа була розглянута суддею суду першої інстанції на підставі наявних доказів, достатніх для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 та його захисника Лопаткіна О. В. відносно того, що ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки після проходження огляду на місці зупинки т/з на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager, який показав 1,93 проміле, з результатами ОСОБА_3 не згоден, останній тільки формально погодився пройти огляд в лікарні, про що свідчить послідуюча поведінка останнього, який одразу після цього почав наголошувати на тому, що не довіряє даному медичному, що обґрунтовано розцінено працівником поліції як ігнорування водієм вимог п. 2.5 ПДР.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів чи підзаконних нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, порядок якого закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та його захисника Лопаткіна О. В. відносно того, що за своїм змістом протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в складеному у відношенні ОСОБА_3 протоколі зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема дата і місце його складання, суть правопорушення (об'єктивна сторона) керування в стані алкогольного сп'яніння і відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП).
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_3 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, як і того, що він звертався до відповідних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вини ОСОБА_3 у скоєному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника ЛОПАТКІНА О. В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов