09 грудня 2021 року м.Суми
Справа №585/2702/20
Номер провадження 22-ц/816/1585/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу Сумської області Проскурня Лариса Іванівна, ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2021 року в складі судді Шульги В.О., ухваленого в м. Ромни, повний текст якого складено 20 серпня 2021 року,
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про встановлення місця відкриття спадщини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 ).
Заява обґрунтована тим, що для оформлення спадщини після смерті матері у заявниці виникла необхідність підтвердження приватному нотаріусу юридичного факту відкриття спадщини. Оскільки син спадкодавиці - ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини, заявниця є єдиною спадкоємецею першої черги, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому вважає, що є підстави для задоволення її заяви.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нотаріусом було відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вказавши при цьому на необхідність вирішення даного питання у судовому порядку, що заявниця і зробила, звернувшись з відповідною заявою. Також зазначається, що факт останнього місця проживання спадкодавиці доведено письмовими доказами та показами свідка.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та її представника адвоката Марченка А.І., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками заявниці ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 4, 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці - ОСОБА_3 (а.с. 5).
Відомості щодо ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) відсутні (а.с. 8).
У листі приватного нотаріуса Роменського міського нотаріального округу Проскурні Л.І. від 08 липня 2020 року ОСОБА_1 роз'яснено, що нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 були подані свідоцтво про смерть та довідку Управління адміністративних послуг Роменської міської ради про надання інформації № 04-20/5449 від 19 серпня 2019 року. З поданих документів відомості щодо реєстрації ОСОБА_3 на день смерті відсутні, і тому нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину, а заявниці необхідно звернутися до суду з питанням про встановлення місця відкриття спадщини (а.с. 7).
Згідно з довідкою-характеристикою Виконавчого комітету Плавинищенської сільської ради Роменського району Сумської області від 23 серпня 2017 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя належали на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії СМ № 139464 та СМ № 004473 від 27 червня 2003 року земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,285 га та 0,295 га відповідно на землях сільської ради. Спадкоємцем на все майно після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 , яка вступила у володіння спадковим майном так як розпорядилася речами померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших неповнолітніх та непрацездатних спадкоємців немає (а.с. 9).
Відомості щодо реєстрації ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в Управлінні адміністративних послуг відсутні (а.с. 12).
З довідки квартального комітету № 21 Виконавчого комітету Роменської міськради вбачається, що ОСОБА_3 з 1952 по 1999 роки проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).
23 серпня 2017 року ОСОБА_2 , який є сином померлої ОСОБА_3 , склав заяву про те, що він спадщину після смерті матері не прийняв, а також вказав, що до чсуду з питання продовження строку для прийняття спадщини він звертатись не буде і відмовляється від отримання свідоцтва про право на спадщину (а.с. 14).
Під час розгляду справи судом першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що заявницю ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_3 вона знає, спадкодавиця за життя проживала в будинку АДРЕСА_3 в період з 1970 по1972 роки, після чого переїхала. Зі слів ОСОБА_1 свідок знає, що спадкодавиця до смерті жила разом з нею.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела необхідність встановлення місця відкриття спадщини в судовому порядку, оскільки за умови відсутності даних про місце проживання спадкодавиці до дня смерті місцем відкриття спадщини є місце знаходження її майна або його основної частини, тобто це питання не потребує судового рішення. Натомість, заявниця не повідомила суду причин неможливості вирішити у встановленому законом порядку питання щодо місця відкриття спадщини, а доводи про те, що нотаріус офіційно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом і роз'яснив про необхідність звернутися до суду для встановлення місця відкриття спадщини, суд не взяв до уваги, оскільки відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус не складав. Крім того, суд зауважив, що нотаріус взагалі не розглядала можливість встановлення місця відкриття спадщини за місцем знаходження майна спадкодавиці і доказів на підтвердження надання нотаріусу даних про наявність майна спадкодавиці у справі немає.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду.
Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:
- місце відкриття спадщини;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання встановлення факту, який має юридичне значення, врегульоване нормами права, які діяли на момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЦК Української РСР, який діяв на час відкриття спадщини, місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Відповідно ст. 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно не відоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Як передбачено ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно п. 96 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена 14 червня 1994 року наказом міністерства юстиції України, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.
Отже, місце відкриття спадщини може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні, коли це питання не може бути доведене заінтересованими особами нотаріусу у безспірному порядку.
Як правильно вказав суд першої інстанції, приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу Сумської області Проскурня Л.І. фактично у встановленому законом порядку не відмовляла заявниці у вчиненні нотаріальної дії, а відповідні роз'яснення від 08 липня 2020 року правового значення у цьому питанні не мають.
Таким чином, заявницею не вичерпано передбачені вказаними вище нормами права можливості для реалізації своїх спадкових прав. Колегія суддів зауважує, що суд не може підміняти функції і повноваження органів і посадових осіб, які за законом зобов'язані реалізовувати спадкові права громадян, а також усіляко сприяти у їх реалізації.
З огляду на викладене, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.І. Собина
Т.А. Левченко