Номер провадження: 22-ц/813/2396/21
Номер справи місцевого суду: 522/23502/16-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П
Доповідач Заїкін А. П.
02.12.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/23502/16-ц
Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2396/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Янковської Ю.Л.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», 2) ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою адвоката Прокопішиної Катерини Василівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П. о 15 годині 05 хвилині 08 листопада 2017 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним укладений 27.03.2007 р. між нею та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є - ПАТ «УкрСиббанк» (далі - Банк), договір поруки.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 27.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 11128810000. На забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором 27.03.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №102032, але вказаний договір нею з Банком не укладався, про його існування вона не знала.
Вищевказаний договір поруки вона не підписувала (Т. 1, а. с. 3 - 5).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
У заперечення на позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» (далі - Банк) просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Банк вказує, що доводи ОСОБА_1 щодо неусвідомленості про наявність спірного договору та, що вона його не підписувала вводять в оману суд, оскільки в матеріалах кредитної справи містяться завірені ОСОБА_1 копія паспорту та довідка про доходи, які були надані нею при укладанні кредитного договору та договору поруки (Т. 1, а. с. 27 - 29).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 р. у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2015 р. позов Банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.05.2015 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2015 р. залишено без змін.
Доводи позивачки про те, що вона не підписувала договір поруки суперечать наявним у справі доказам, а саме - завіреним ОСОБА_1 копії паспорту та довідці про її доходи, які були надані при укладені кредитного договору (Т. 1, а. с. 55 - 57).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Прокопішина К.В., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ..
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковим є висновок суду про укладення договору поруки тільки у зв'язку з наявністю завірених, начебто ОСОБА_1 , копій паспорту та довідки про доходи. Достовірність вказаних підписів не встановлено. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи; 2) попереднім рішенням суду стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором. Разом з тим, по даній справі предметом спору є - недійсність договору поруки, що не було предметом дослідження у попередній справі (Т. 1, а. с. 62 - 64).
2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючий від імені ПАТ «УкрСиббанк», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_3 вказує на те, що подана апеляційна скарга має на меті уникнути наслідки виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08.04.2015 року у справі №522/2098/14-ц.
Доводи ОСОБА_1 щодо неусвідомленості про наявність спірного договору та, що вона його не підписувала, вводять в оману суд, оскільки в матеріалах кредитної справи містяться завірені ОСОБА_1 копія паспорту та довідка про доходи, які були надані при укладанні кредитного договору та договору поруки(Т. 1, а. с. 130 - 132).
ОСОБА_2 не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: - суддя-доповідач - Ващенко Л.Г..; - судді-члени колегії - Сєвєрова Є.С., Колесніков Г.Я..
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним (Т. 1, а. с. 80).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14.12.2017 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи та призначено розгляд справи (Т. 1, а. с. 82).
04.04.2018 року від адвоката Прокопішиної К.В., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (Т. 1, а. с. 94 - 95).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.05.2018 року витребувано з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» і адвокатського об'єднання АО «Дмитро Воронцов та Партнери» з матеріалів кредитної справи - Оригінал договору поруки № 102032 від 27.03.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ; Копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 із записами та підписом ОСОБА_1 .
Витребувано з Аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС в Одеській області оригінали автобіографії та трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 , оригінали актів списання за 2009-2011 роки із записами та підписами ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 112 - 115).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14.06.2018 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу (Т. 1, а. с. 176 - 179).
06.07.2018 року від Одеського дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.07.2018 року поновлено провадження у справі (Т. 1, а. с. 191).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.08.2018 року виправлено описку в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року та зазначено правильним - «19.07.2018 року» (Т. 1, а. с. 192).
30.08.2018 року від Одеського дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: - суддя-доповідач - Заїкін А.П.; - судді-члени колегії - Калараш А.А., Погорєлова С.О..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2019 року вказану справу було прийнято до провадження судді-доповідача - Заїкіна А.П. (Т. 1, а. с. 215 - 216).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2019 р. було задоволено клопотання адвоката Прокопішиної К.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: - Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , а також запис «копія вірна» і підпис на копії паспорта ОСОБА_1 - ОСОБА_1 або іншою особою?
Проведення експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Одеса, вул. Прохорівська, 35) (Т. 1, а. с. 238 - 243).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.06.2019 року було відновлено провадження у справі (Т. 1, а. с. 250).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року було долучено до матеріалів справи надані ОСОБА_1 вільні зразки її почерку, вільні зразки її підписів, завірене суддею технічне зображення паспорту ОСОБА_1 з досліджуваними рукописними записами та підписом, усього на 125 аркушах.
Апеляційне провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.
Справу було направлено до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Одеса, вул. Прохорівська, 35) для проведення судової почеркознавчої експертизи відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 11.04.2019 року (Т. 2, а. с. 6 - 9).
08 серпні 2019 року до апеляційного суду надійшов Висновок експерта від 30.07.2019 року № 122-П, з висновками про те, що: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів зіставних за транскрипцією (Т. 2, а. с. 12 - 29).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2019 року було відновлено провадження у справі (Т. 2, а. с. 34 - 35).
20.02.2020 року від адвоката Прокопішиної К.В., діючої від імені ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2020 року було задоволено клопотання адвоката Прокопішиної К.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступне питання: - Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , а також запис «копія вірна» і підпис на копії паспорта ОСОБА_1 - ОСОБА_1 або іншою особою?
Проведення експертизи доручено експертам Одеського науково дослідного інституту судових експертиз (Т. 2, а. с. 71 - 77).
28.04.2020 року від Одеського науково дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.04.2020 року було відновлено провадження у справі (Т. 2, а. с. 84).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2020 року долучено до матеріалів справи надані ОСОБА_1 документи (Т. 2, а. с. 116 - 122).
28.04.2021 року від Одеського науково дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 23.04.2021 року № 20-1862, з висновками про те, що: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів (Т. 2, а. с. 125 - 136).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.04.2021 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 року (Т. 2, а. с. 138).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2021 року витребувано з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/2098/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т. 2, а. с. 154 - 157).
26.10.2021 року з Приморського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа № 522/2098/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала. Просила її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Прокопішиної Катерини Василівни, діючої від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
27.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є - ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 , укладено та підписано Договір про надання кредиту № 11128810000, за яким Банк зобов'язується надати, а ОСОБА_2 прийняти у кредит грошові кошти в сумі - 85 000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах договору (п. 1.1. договору). Позичальник зобов'язується повернути банку кредит в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше - 10.03.2017 року, зі сплатою - 12,50 % річних (п. п. 1.2.2, 1.3.1 договору).
Відповідно до умов кредитного договору, Банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі - 85 000 доларів США, який зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше - 10.03.2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі - 12,5 % річних.
Погашення кредиту згідно умов договору відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі - 960 доларів США, 27-го числа кожного місяця протягом строку кредитування.
У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором, 27.03.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 102032.
Згідно п. 1.4 договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.
Відповідно до п. 3.1. договору поруки № 102032 від 27 березня 2007 року передбачено, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором.
Відповідно до договору поруки № 102032 від 27 березня 2007 року (п. 2.2) у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем.
Рішенням Приморського районного суду від 08.04.2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, процентам та пені задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду від 08.04.2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.05.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. Рішенням Приморського районного суду від 08.04.2015 року залишено без змін.
Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 30.07.2019 року № 122-П: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів зіставних за транскрипцією.
Відповідно до висновку експерта Одеського науково дослідного інституту судових експертиз від 23.04.2021 року № 20-1862: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів.
Між сторонами виникли правовідносини з договору поруки.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою, третьою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з приписами стст.553, 554 ЦК договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.
Предметом даного позову є - визнання недійсним договору поруки №102032, що укладений 27.03.2007 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є - ПАТ «УкрСиббанк», у забезпечення виконання Договору про надання споживчого кредиту №11128810000.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).
Згідно з приписами ст. ст. 553, 554 ЦК договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж стосується боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підставою недійсності правочину, як це передбачає частина перша статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У разі не підписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з невідповідністю його вимогам частин третьої і п'ятої статті 203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
На підтвердження своїх доводів апелянт неодноразово зверталась до суду із клопотаннями про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 30.07.2019 року № 122-П: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів зіставних за транскрипцією.
Відповідно до висновку експерта Одеського науково дослідного інституту судових експертиз від 23.04.2021 року № 20-1862: «Відповісти на питання «Чи виконаний підпис на договорі поруки №102032 від 27 березня 2007 року, укладеному між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється можливим, у зв'язку із встановленням збіжних та розбіжних ознак, наявністю декількох варіантів підписів ОСОБА_1 , відсутністю достатньої кількості зразків підписів.
Отже, висновки судових експертів однозначно не підтвердили, що вказані підписи були зроблені не ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних принципів судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обов'язок по доведенню фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони, а суд може за їхнім клопотанням сприяти в отриманні доказів шляхом їх витребування, у випадку виникнення складнощів у цьому.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено факту того, що вона не підписувала договір поруки.
В матеріалах кредитної справи знаходяться завірені ОСОБА_1 - копія паспорту та довідка про доходи вих. № 18 від 13.03.2007р., які були надані при укладанні кредитного договору № 11128810000 та договору поруки № 102032 від 27.03.2007р., а тому відсутні підстави вважати, що договір поруки не був підписаний ОСОБА_1 та відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваного договору поруки з мотивів, наведених у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Інших підстав для визнання договору поруки недійсним ОСОБА_1 не було наведено.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Прокопішиної Катерини Василівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Прокопішиної Катерини Василівни, діючої від імені ОСОБА_1 , відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Прокопішиної Катерини Василівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе