Номер провадження: 22-ц/813/1814/21
Номер справи місцевого суду: 520/13398/14-ц
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
01.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
за участю: представника ТОВ «Консалт Солюшенс» - Жилко Е.О.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хрульової Віри Борисівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
09 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просить стягнути солідарно з них на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 838 688 гривень, з яких: тіло кредиту - 768 379,92 грн.; відсотки - 63 065,49 грн.; комісія для ведення кредиту - 7 242,59 грн., також просить стягнути судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 жовтня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №741-0131003/ФКВІП-08, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 81 000 доларів США з розрахунку 12,40% річних за весь час користування кредитом на строк з 03.10.2008р. по 28.09.2033р., а відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати повернення кредиту частками у розмірі не менше 270 доларів США по 20 число включно кожного місяця.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03 жовтня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Договір поруки №741-0131003/ZФПОР-08, за умовами якого поручитель поручався перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 03 жовтня 2008 року в повному обсязі. Поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
02 липня 2010 між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк».
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яка станом на 11 вересня 2014 року становила 838 688 гривень, з яких: тіло кредиту - 768 379,92 грн.; відсотки - 63 065,49 грн.; комісія для ведення кредиту - 7 242,59 грн.. У зв'язку із чим ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
21 березня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 09 липня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2015 року задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 838 688,00 грн., з яких тіло кредиту - 768 379,92 грн.; відсотки - 63 065,49 грн.; комісія для ведення кредиту - 7 242,59 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654 гривень в рівних частках.
В апеляційній скарзі адвокат Хрульова В.Б. в інтересах ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року, а саме в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2021 року ТОВ «Консалт Солюшенс» залучено до участі в справі в якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк».
У судове засідання до суду апеляційної інстанції ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Хрульова В.Б. не з'явились, про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про отримання судових повісток.
Відповідачці ОСОБА_2 судові повістки надсилались на усі відомі суду адреси її проживання та реєстрації, що була надана відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, однак судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, з метою дотримання норм ЦПК України в частині належного повідомлення про час і місце судового розгляду, та згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялась шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду повідомлення про виклик у судове засідання.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Статтями 13, 43 ЦПК України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не надала відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, тому направлені судові повістки вважаються доставленими, а ОСОБА_2 вважаються такою, що своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.
У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом апеляційної скарги рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та поясненнях на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти)і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно із частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно із частини першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором.
Матеріалами справи встановлено, що 03 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» уклали кредитний договір №741-0131003/ФКВІП-08, згідно із умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 81 000,00 доларів США, з розрахунку 12,40% річних за весь час користування кредитом на строк з 03.10.2008р. по 28.09.2033р., а відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати повернення кредиту частками у розмірі не менше 270,00 доларів США по 20 число включно кожного місяця (т. 1 а.с. 5-12).
Додатком №1 до кредитного договору №741-0131003/ФКВІП-08 від 03.10.2008р., було затверджено Графік платежів за кредитним договором (т. 1 а.с. 13).
На виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, 03 жовтня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір поруки №741-0131003/ZФПОР-08. Згідно умов якого, поручитель ОСОБА_1 поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем (т. 1 а.с. 14).
Відповідачі підтвердили свою згоду з умовами кредитного договору та договору поруки, що підтверджується їхніми підписами.
Відповідно до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеного 30.06.2010р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», позивач набув права вимоги по кредитному договору №741-0131003/ФКВІП-08 від 03.10.2008р. (т. 1 а.с. 23-28).
Матеріалами справи також встановлено, що ТОВ «Укрпромбанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та надав відповідачці кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки №3000/34 від 03 жовтня 2008 року, згідно якої ОСОБА_2 дійсно отримала від ТОВ «Укрпромбанк» грошову суму в розмірі 81 000 доларів США, що еквівалентно 394 445,70 гривень (т. 1 а.с. 18).
При цьому, відповідачка ОСОБА_2 порушила зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим в неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 11 вересня 2014 року становила 838 688 гривень, з яких: тіло кредиту - 768 379,92 грн.; відсотки - 63 065,49 грн.; комісія для ведення кредиту - 7 242,59 грн. (т. 1 а.с. 17).
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Дельта Банк» 06.08.2014р. на адресу відповідачів були направлені досудові вимоги по кредитному договору №741-0131003ФКВІП-08 від 03.10.2008р., якими АТ «Дельта Банк» доводило до відома боржників, що ними не виконуються зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 05.08.2014р. за кредитним договором наявна прострочена (поточна) заборгованість 3 399,9 доларів США та 5 160,64 грн..
Враховуючи викладене, АТ «Дельта Банк» вимагало розглянути претензію в строки, передбачені законодавством та договором та сплатити прострочену (поточну) заборгованість. У разі незадоволення цієї претензії Банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або зверненням до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 05.08.2014 року становить 63 342,66 доларів США та 6 140,52 грн. (т. 1 а.с. 19-20).
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №741-0131003ФКВІП-08 від 03.10.2008р., загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 11 вересня 2014 року становить: сума заборгованості за кредитом в розмірі 59 212,74 доларів США, сума заборгованості за відсотками в розмірі 4 859,94 доларів США, а також сума заборгованості за комісіями в розмірі 7 242,59 грн..
Також із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала чергові платежі, передбачені договором, до березня 2014 року (т. 1 а.с. 131-132).
Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог АТ «Дельта Банк» щодо поручителя, оскільки матеріалами справи встановлені факти укладення кредитного договору, договору поруки, користування кредитними коштами та наявності непогашеної заборгованості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. А у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтями 263-264 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року є законним, обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки №741-0131003/ZФПОР-08, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 на теперішній час є припиненим, оскільки сплив строк, встановлений ст. 559 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно із частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-1599цс15, з огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець передбачив три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги).
Зважаючи на викладене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, оскільки договором кредиту передбачено, що чергові платежі позичальник повинен був здійснювати кожного місяця, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12 (провадження №14-145цс18), відповідно до якого строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Відповідно до умов кредитного договору, боржник ОСОБА_2 , а відтак і поручитель ОСОБА_1 , первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами у строк до 28 вересня 2033 року, сплачуючи її частинами у розмірі не менше 270,00 доларів США по 20 число включно кожного місяця.
Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
В банку настає право вимоги від поручителів не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.
Із розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 сплатила 900 доларів США, які банком було зараховано на сплату відсотків.
06 серпня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» на адресу відповідачів направило досудові вимоги по кредитному договору №741-0131003ФКВІП-08 від 03.10.2008р., якими АТ «Дельта Банк» доводило до відома боржників, що ними не виконуються зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 05.08.2014р. за кредитним договором наявна прострочена (поточна) заборгованість 3 399,9 доларів США та 5 160,64 грн..
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №741-0131003ФКВІП-08 від 03.10.2008р., загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 11 вересня 2014 року становить: сума заборгованості за кредитом в розмірі 59 212,74 доларів США, сума заборгованості за відсотками в розмірі 4 859,94 доларів США, а також сума заборгованості за комісіями в розмірі 7 242,59 грн..
З огляду на вищевикладене встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» звернулось в межах шестимісячного строку на пред'явлення вимог до поручителя щодо всієї суми, а поруки може бути припинена лише в частині окремих платежів, строк виконання яких станом на дату пред'явлення позову був прострочений понад 6 місяців.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про недоведеність пред'явлених позовних вимог та незаконність задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу адвоката Хрульової Віри Борисівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 13 грудня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік