Номер провадження: 11-кп/813/2436/21
Номер справи місцевого суду: 520/2146/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 25.11.2021, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12016160150002578 від 27.08.2016 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п.2,9 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.01.2022
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 25.11.2021 в процесі судового розгляду кримінального провадження продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 22.01.2022 без визначення розміру застави відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.152, п.п. 2, 9 ч.2 ст.115 КК України.
Мотивуючи зазначене рішення, суд зазначив, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція за вчинення найтяжчого з яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, офіційно не одружений, офіційно не працював, не навчається, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, а тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення та жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Згодом, ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 25.11.2021 виправлено допущені описки в ухвали колегії суддів судді від 25.11.2021 по справі №522/2146/17, провадження по справі № 1-кп/522/459/21, за обвинуваченням ОСОБА_8 , а саме виправлена дата судового засідання в ухвалі на вірну, а саме на 25.11.2021.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою, зазначивши, що судом 1-ої інстанції необґрунтовано продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , посилаючись на наступне:
- суд 1-ої інстанції продовжив запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою за власною ініціативою без письмового клопотання прокурора, чим порушив вимоги законності, відступивши від засад змагальності та рівності, та порушив процедуру продовження тримання під вартою обвинуваченого;
- судом 1-ої інстанції не враховано, що на даний час потерпіла та всі свідки по справі вже допитані судом, а тому відсутній ризик незаконного впливу на них з боку обвинуваченого;
- обвинувачений перебуває під вартою вже більше 5 років та у Європейському суді з прав людини перебуває на розгляді скарга ОСОБА_8 проти України про порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
- суд 1-ої інстанції продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , незважаючи на необґрунтованість та недоведеність пред'явленого йому обвинувачення, наявність в нього алібі на час вчинення інкримінованих злочинів, а також наявність достатніх доказів причетності до вчинення злочинів третьої особи;
- ризики, на які вказує суд в ухвалі, не підтверджені, оскільки обвинувачений не вчиняв жодних спроб переховуватися від органів слідства та суду, не може знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, допитано вже всіх свідків сторони обвинувачення;
- судом не враховані міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, а саме того, що він має батька, мати, рідних братів, має постійне місце проживання, до моменту затримання постійно працював, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався;
- стан здоров'я ОСОБА_8 є вкрай поганим та він не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, особливо в умовах поширення вірусного захворювання коронавірусу «COVID-19».
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати відносно нього у виді домашнього арешту.
В судове засідання обвинувачений ОСОБА_8 не доставлявся, оскільки від нього клопотань про забезпечення його участі в апеляційному суді не надходило. Натомість, захисник ОСОБА_7 не наполягав на забезпечення участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувла проти її задоволення; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, п.п. 2, 9 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд 1-ої інстанції продовжив запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою за власною ініціативою без письмового клопотання прокурора, чим порушив вимоги законності, відступивши від засад змагальності та рівності, та порушив процедуру продовження тримання під вартою обвинуваченого, оскільки вони спростовуються матеріалами наданого судового провадження.
Так, згідно журналу судового засідання (а.п. 51), в судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 подала письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , що також підтверджується змістом ухвали суду від 25.11.2021, та його копією дослідженою під час апеляційного провадження.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку доводам сторони захисту про те, що суд 1-ої інстанції продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , незважаючи на необґрунтованість та недоведеність пред'явленого йому обвинувачення, наявність в нього алібі на час вчинення інкримінованих злочинів, а також наявність достатніх доказів причетності до вчинення злочинів третьої особи.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, пов'язаного із заподіянням смерті людині, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (відповідно до вимог ч. 2 ст. 115 КК України, позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків у зазначеному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує те, що обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не одружений, не навчається, тобто в нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Окрім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Колегія суддів приймає до уваги твердження захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_8 раніше не судимий та має місце проживання разом з матір'ю та батьком, проте зазначає, що вказані обставини не свідчать про зменшення або відсутність викладених вище ризиків.
Однак, апеляційний суд критично ставиться до посилань захисника про те, що обвинувачений може проживати зі своєю нареченою ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки матеріалами апеляційної скарги, а також матеріалами кримінального провадження, вказані доводи сторони захисту про наявність законних підстав проживання обвинуваченого в м. Одесі, не підтверджені.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованих обвинуваченому злочинів, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_8 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
- обвинувачений перебуває під вартою вже більше 5 років та у Європейському суді з прав людини перебуває на розгляді скарга ОСОБА_8 проти України про порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, доводи захисника про наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Натомість, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений перебуває під вартою вже більше 5 років та у Європейському суді з прав людини відкрито провадження скарга ОСОБА_8 проти України.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне в черговий раз звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , а також пояснень сторони захисту та прокурора свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений утримується під вартою (з серпня 2016 року), проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Водночас, ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.07.2021 вже зверталась увага суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 28 КПК України.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне в черговий раз звернути увагу районного суду на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 25.11.2021, якою стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п.2,9 ч. 2 ст. 115 КК України, на стадії судового розгляду кримінального провадження продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.01.2022 - залишити без змін.
В черговий раз звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п.2,9 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвала апеляційного набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4