Номер провадження: 11-сс/813/1878/21
Номер справи місцевого суду: 947/37450/21 1-кс/947/16955/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 26.11.2021, якою в межах кримінального провадження №12021162480002110 від 24.11.2021 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 05.11.2021 Київським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців 5 днів арешту;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження №12021162480002110 від 24.11.2021 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.01.2022, без визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та в зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на корисливий характер вчиненого злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, те, що він не одружений, не працевлаштований, тобто не має постійного джерела прибутку та офіційного заробітку, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останньому відомі анкетні відомості потерпілих та при ознайомленні з матеріалами провадження стануть відомі анкетні дані свідків.
Врахувавши те, що злочин вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя, на підставі вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вирішив не визначати підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою та постановленою із порушенням норм процесуального права з огляду на наступне:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що заявлені органом досудового розслідування ризики не є доведеними, натомість, судом не було надано оцінки доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності;
- слідчий суддя не врахував того, що органом досудового розслідування не було надано доказів, обґрунтовуючих кваліфікацію інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 злочину, слідчі дії проводились з порушенням вимог КПК України;
- ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не вмотивовано того, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, натомість, останній має місце проживання.
Посилаючись на викладені обставини та вважаючи, що застосований стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є невмотивовано жорстоким, захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати стосовно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 25.11.2021 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (а.с. 55-58), а санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, зокрема, у тому, що останній 25.11.2021 приблизно о 22:15 год., реалізуючи попередню злочинну змову з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, проникли до кв. АДРЕСА_2 та зайшли в одну із кімнат, яку орендували ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , де одразу почали наносити удари в область тулуба та голови потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , при цьому, ОСОБА_11 заздалегідь підготовленим знаряддям для вчинення злочину, а саме - предметом, схожим на ніж, з метою здійснення психічного насильства над потерпілими, почав погрожувати вказаним ножем потерпілому ОСОБА_14 , який в свою чергу ці дії сприймав реальною загрозою її життю та здоров'ю; невстановлена в ході досудового розслідування особа, із заздалегідь підготовленим знаряддям для вчинення злочину, а саме - битою почав наносити удари в область тулуба та голови ОСОБА_13 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в свою чергу продовжували наносити удари ногами та руками по тулубу потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вимагаючи від них грошові кошти.
В подальшому, ОСОБА_11 , скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_13 , забрав з ліжка мобільний телефон марки «iPhone 6», в корпусі сріблястого кольору, вартістю 2500 грн., належний ОСОБА_13 та дістав з кишені штанів останнього грошові кошти в сумі 300 грн., після чого підійшов до ОСОБА_14 , якому також почав наносити тілесні ушкодження в область тулуба та забрав у останнього належний йому мобільний телефон марки «Samsung A 100 S», в корпусі чорного кольору, вартістю 3500 грн. та належні йому грошові кошти в сумі 1300 грн.
Після цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлена в ході досудового розслідування особа з місця вчинення злочину зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд та спричинивши потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обох гомілок, забою м'яких тканей голови, садна обличчя, перелам кісток носу та майнову шкоду в розмірі 2800 грн., а потерпілому ОСОБА_14 - тілесні ушкодження у вигляді лівобічного пневмотораксу та забійної рани голови та майнову шкоду в розмірі 4800 грн.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту щодо ненадання доказів, які б обґрунтовували кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 саме у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 від 25.11.2021 (а.с. 12-15 та 16-19 відповідно), протоколом огляду місця події від 25.11.2021 (а.с. 21-23), протоколом обшуку від 25.11.2021 (а.с. 27-31), протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 25.11.2021 (а.с. 41-45) та іншими матеріалами в їх сукупності.
Щодо доводів захисника про проведення слідчих дій із порушенням вимог КПК України, колегія суддів зазначає, що стороною захисту не було конкретизовано, які саме слідчі дії проводились із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також в чому саме полягали такі порушення, натомість, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості, належності та достовірності доказів буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, тому апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку допустимості доказів, оскільки досудове розслідування кримінального провадження триває.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Водночас, колегія суддів не погоджується із доводами сторони захисту про недоведеність органом досудового розслідування наявності в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість, на переконання апеляційного суду, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було доведено існування ризиків можливого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування чи суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи та пов'язаного із проникненням до житла, відповідальність за який передбачена лише у виді позбавлення волі на строк від 7-ми до 12-ти років із конфіскацією майна; не працевлаштований, тобто у останнього відсутнє постійне джерело доходів; не одружений, на утриманні дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків; останній обізнаний про місце проживання потерпілих осіб та має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами провадження та, як наслідок, анкетними даними свідків, які підлягають безпосередньому допиту судом 1-ої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що вироком Київського райсуду м. Одеси від 05.11.2021 ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 місяців та 5 днів арешту, що підтвердили сторони кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, зазначена обставина, слугує підтвердженням існування в даному кримінальному провадженні ризику можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги твердження захисника ОСОБА_9 про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, проте наголошує на тому, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом вище та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи повну характеристику особи підозрюваного ОСОБА_7 та обставини вчинення злочину, в якому він обґрунтовано підозрюється.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Таким чином, враховуючи викладені вищи обставини, колегія суддів доходить переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги прохання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо застосування під час розгляду апеляційного провадження практики ЄСПЛ, проте вважає за необхідне звернути увагу на наступні позиції, викладені в рішеннях ЄСПЛ.
У рішенні «Ферарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зауважує про те, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Відповідно до п.п. 34-36 рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 26.11.2021, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.01.2022, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4