Номер провадження: 11-кп/813/2373/21
Номер справи місцевого суду: 508/1043/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 листопада 2021 року, якою під час судового розгляду кримінального провадження № 12020160370000030 від 10.03.2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року під час судового розгляду кримінального провадження № 12020160370000030 від 10.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, було задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_7 , продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без альтернативи застави, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», до 10.01.2022 року.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а ризик переховування від суду жодним чином не зменшився в даному кримінальному провадженні. При цьому, на даний час, судовий розгляд, в силу об'єктивних причин не може бути завершений, з огляду на те, що не вчинені необхідні процесуальні дії, що передбачені КПК України у даному судовому проваджені, зокрема триває допит свідків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив:
- суд першої інстанції не мав можливості стверджувати про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, оскільки прокурором не надав суду докази, які отриманні під час досудового розслідування, а посилання суду на обставини, які встановлені обвинувальним актом, ніяким чином не підтверджують наявність обґрунтованого обвинувачення;
- відсутній ризик переховування від суду та є лише припущення його існування, оскільки ОСОБА_7 два рази з'являвся за викликом до слідчого та надав кров для проведення експертних досліджень;
- суд першої інстанції не взяв до уваги стан здоров'я обвинуваченого, його міцні соціальні зв'язки, а саме наявність місця проживання, на його утриманні перебувають двоє дітей та дружина, позитивно характеризується, має постійне джерело прибутку.
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження.
07 грудня 2021 року від прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на електрону пошту апеляційного суду надійшов лист, у якому прокурор просив провести розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 у його відсутності, у зв'язку із занятістю, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з зазначених матеріалів вбачається, що в провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження № 12020160370000030 від 10.03.2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Доводи апелянта щодо недоведеності обвинувачення інкримінованого ОСОБА_7 апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Обвинувачення, відповідно до приписів Розділу IV КПК України «Судове провадження у першій інстанції» є предметом судового розгляду, його обґрунтованість або безпідставність встановлюється шляхом дослідження доказів обвинувачення й захисту в судовому засіданні та при ухваленні обвинувального або виправдувального вироку відносно особи, тому на теперішній час твердження про безпідставність обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину є передчасним, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває.
Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний суд вважає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даній стадії, при розгляді апеляційного провадження на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не перевіряється.
Посилання ж апелянта на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив належне обґрунтування судом наявності зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність заявлених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався при розгляді клопотання прокурора приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 два рази з'являвся за викликом до слідчого, надав кров для проведення експертних досліджень та має місце проживання апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, на переконання апеляційного суду, такі обставини не є достатньо переконливими, щоб нівелювати ризики, встановлені судом першої інстанції.
Обставина ж щодо перебування на утриманні в обвинуваченого двох дітей та дружини належними доказами стороною захисту підтверджена не була, сам по собі факт наявності у особи дитини не підтверджує прийняття активної участі у її вихованні та перебуванні на утриманні.
Також слід зазначити, що посилання на те, що обвинувачений має позитивні характеристики та постійне джерело прибутку не є факторами настільки міцним та впливовим на поведінку обвинуваченого, щоб гарантовано забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_7 на вказаній стадії кримінального процесу ані судді, ані апеляційному суду надано не було.
Посилання ж захисника на незадовільних стан здоров'я ОСОБА_7 , як на підставу неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Окрім того, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від органів розслідування й суду та вчинений інше кримінальне правопорушення, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 листопада 2021 року, якою під час судового розгляду кримінального провадження № 12020160370000030 від 10.03.2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3