13 грудня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12021152050000418 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2021 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марибор, Республіки Словенія, громадянина Республіки Словенія, із неповною загальною середньою освітою, офіційно не працює, неодружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
-якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 29.01.2022р. включно.
Учасники судового провадження:
обвинувачений ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати, відмовити в клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 29 січня 2022 року включно, без визначення застави.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважає недоведеним ризик впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному проваджені, оскільки, допитані всі свідки та потерпілий, зібрані усі докази, не доведено прокурором і наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, вказані ризики обґрунтовані лише тяжкістю покарання, що на думку сторони захисту, є неприпустимим.
Звертає увагу, що під час проведення досудового розслідування обвинувачений тісно співпрацював зі слідством, за участі обвинуваченого були проведені всі необхідні слідчі дії, він не відмовлявся від дачі показів, а також буде надавати свої покази в суді.
З огляду на те, що обвинувачений знаходиться під вартою вже більше пів року, а також те, що під час розгляду кримінальної справи в суді стали відомі події, які свідчать про те, що ОСОБА_7 не вчиняв інкримінованого злочину та за наявності лише одного ризику, переховування від суду, вважає не обґрунтованим рішенням суду про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В проваджені Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12021152050000418 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. При цьому, прокурор вважала, що інший більш м'який вид запобіжного заходу не здатен запобігти існуючим ризикам, які на даний час не зменшились. Посилалась про неможливість завершення розгляду справи до спливу строку ухвали про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, якій закінчується 03.12.2021 р.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12021152050000418 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. При цьому, прокурор вважала, що інший більш м'який вид запобіжного заходу не здатен запобігти існуючим ризикам, які на даний час не зменшились. Посилалась про неможливість завершення розгляду справи до спливу строку ухвали про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, якій закінчується 03.12.2021 р.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд, пославшись на відомості що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованого йому злочину, прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 , тобто скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя людини. У разі доведеності винуватості обвинуваченого, покарання за такий злочин передбачається виключно у виді позбавлення волі, з урахуванням санкції ч.1 ст.115 КК України та положень ст.68 КК України, на строк від семи до десяти років позбавлення волі. Судове провадження на даний час триває.
Враховуючи суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 є громадянином іншої держави, враховуючи відсутність чинників, які б утримували обвинуваченого від втечі, зокрема обвинувачений ОСОБА_7 не одружений, дітей немає, то судом вірно встановлено доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду, при цьому можливість переховування обвинуваченого від суду є настільки реальною, що жоден інший, більш м'який запобіжний захід не зможе йому запобігти.
З огляду на обсяг висунутого обвинувачення, обсяг письмових доказів, які ще не є дослідженими на даний час, враховуючи, що ще не проведено допит обвинуваченого, який погодився надати покази лише після допиту свідків та дослідження письмових доказів, та з урахуванням узгодженої зі стороною захисту наступної дати судового засідання, завершення розгляду даного кримінального провадження до закінчення дії ухвали суду від 05.10.2021 р. є об'єктивно неспроможним.
Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про наявність зазначених ризиків є вірним.
Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 дії запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки, застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що просять апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: