Справа № 465/1855/19 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/3710/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 39
13 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року, постановлене в складі головуючого судді Мартьянової С.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в квітні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 22 051,31 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що позичальник звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 22.11.2011 року. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» , «Тарифами», які викладені на банківському сайті www/privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 2 000 грн. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у позичальника станом на 07.02.2019 року виникла заборгованість у розмірі 22 051,31 гривень, яка складається з: 0 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 552,52 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15 293,81 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 2 678,73 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина). 1 026,25 грн - штраф (процентна складова). На підставі наведеного позивач просив суд позов задовольнити.
Заочним рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 22.11.2011 року. Судом першої інстанції безпідставно не враховано, що відповідно до підписаної анкети-заяви, відповідач ОСОБА_1 погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, останній ознайомився та погодився з такими, а також з Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість в розмірі 2 552,52 грн - за простроченим тілом кредиту; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15 293,81 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 2 678,73 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина). 1 026,25 грн - штраф (процентна складова).
Вважає, що позивачем надано суду достатньо належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. У зв'язку з чим просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Як встановлено та визнано доведеним судом першої інстанції, 22.11.2011 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки, який складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ АТ КБ «ПриватБанк», Тарифів користування кредитною картою «Універсальна».
Аналіз змісту анкети - заяви позичальника свідчить, що така не містить даних про видачу кредитної картки із зазначенням її виду, щодо розміру отриманого кредиту, а також відсутня інформація про процентну ставку та штрафні санкції. Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача.
Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 22 051,31 гривень, і така складається з: 0 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 552,52 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15293,81 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 2 678,73 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина). 1 026,25 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона, а не суд, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також не передбачена відповідальність за невиконання умов договору, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, враховуючи ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти позивачу АТ КБ «ПриватБанк» відповідачем ОСОБА_1 повернуті, заборгованості за тілом кредиту немає, оскільки така повністю покрита за рахунок зарахування в її погашення безпідставно нарахованих відсотків, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та правомірно відмовив в задоволенні такого.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 13 грудня 2021 року.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич