Дата документу 29.11.2021 Справа № 335/5886/21
ЄУ № 335/5886/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1845/21 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянула 29 листопада 2021року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 9 листопада 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 9 листопада 2021 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком до 7 січня 2022 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, в порушення вимог ч. 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ст.ст. 194, 199 КПК України прокурор не надав до клопотання копії матеріалів (доказів), якими обґрунтував дане клопотання. Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не взяв до уваги докази, надані стороною захисту, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 , не обґрунтував та не навів мотивів свого висновку про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, запропонованого стороною захисту (домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України), для запобігання ризикам, зазначеним у клопотання прокурора, не надав оцінки щодо фізичного та морального тиску, який здійснюється на ОСОБА_7 у Запорізькому СІЗО співробітниками СІЗО, особами. Вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_7 , в даному кримінальному провадженні відсутні. Так, речові докази та документи по справі зібрані, доказів щодо незаконного впливу на свідків, потерпілого немає, підстав перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає. Сторона захисту звертає увагу на позитивні відомості стосовно особи обвинуваченого, зокрема наявність постійного місця проживання, наявність родини, а також відсутність будь-яких порушень за час досудового слідства.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор будучи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання не з'явився, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.
Таке рішення суду має на меті досягнення дієвості цього провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положениями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог національного та міжнародного законодавств.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України,не зменшилися, а тому виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання, зокрема, щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 2 ст. 383 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, суспільно-корисною працею не займався, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи.
Наведене у сукупності із тяжкістю можливого покарання, зокрема, за ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна у разі визнання останнього винним, вказує на обґрунтованість на даний час продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та на недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу такого як домашній арешту чи особисте зобов'язання.
Відсутність постійного джерела доходів та суворість очікуваного покарання у рамках висунутого обвинувачення, у своїй сукупності, підвищує ризик переховування обвинуваченого і вказує на неможливість зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на менш суворий.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки свідки судом не допитані, а тому з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків шляхом погроз або умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінального правопорушення, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, тим самим перешкодить кримінальному провадженню.
Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Отже, наявність ризиків у межах даного кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.
Навіть зі спливом часу, враховуючи наведені вище обставини, раніше встановлені ризики по відношенню до особи обвинуваченого не втратили своєї актуальності.
Твердження сторони захисту щодо позитивних відомостей стосовно особи обвинуваченого у вигляді постійного місця проживання, наявності родини, а також відсутність будь-яких порушень за час досудового слідства не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування альтернативного запобіжного заходу.
Доводи автора апеляції, що до клопотання не додано копій матеріалів (доказів), якими обґрунтовано клопотання слід відхилити, оскільки при розгляді даного клопотання суд керувався положеннями ст. 331 КПК України щодо продовження запобіжного заходу під час судового розгляду справи по суті.
Не впливають на висновки суду і посилання в апеляційній скарзі, що суд не надав оцінки про фізичний та моральний тиск на ОСОБА_7 , оскільки будь-яких доказів того, що обвинувачений чи його захисник зверталися із відповідними скаргами до прокуратури апелянтом надано не було.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо зміни запобіжного заходу з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, у провадженні не вбачається.
На думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та відсутність процесуальної необхідності застосування на даний час більш м'якого запобіжного заходу.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, а тому ухвалу суду слід необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 9 листопада 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 7 січня 2022 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4