Дата документу 29.11.2021 Справа № 324/2/21
ЄУ № 324/2/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1451/21 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON,
розглянула 29 листопада 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисникаобвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 5 липня 2021 року відносно
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кірове Оріхівського району Запорізької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
6 липня 2019 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись у дворі за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, цілеспрямовано вкусила два рази за спину ОСОБА_10 .
В результаті протиправних дій з боку ОСОБА_8 у потерпілого ОСОБА_10 згідно висновку експерта № 99 від 12 липня 2019 року виявлено: по задній поверхні грудної клітки, між лівою та правою хребтовими лініями, на рівні 2-3 грудних хребців, два напівмісяцеподібної форми переривчатих садна розмірами 2,5х2см та 25,5х0,2см, вигнутими частинами звернуті в протилежні сторони поздовжні лінії проведені через кінці саден, направлені з 10 на 4 години умовного циферблату годинника. По задній поверхні грудної клітки, між лівою та правою хребтовими лініями, на рівні 6-7 грудних хребців два напівмісяцеподібної форми садна 2х0,8см та 2х0,5см такого ж характеру. Дані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею і могли виникнути при обставинах та час вказаним освідуваним ОСОБА_10 .
Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 5 липня 2021 року:
ОСОБА_8 визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і їй призначено покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 (сорок) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілого задоволено, стягнувши з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_9 не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і закрити кримінальне провадження через малозначність. В задоволенні цивільного позову потерпілому відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд необґрунтовано піддав сумніву показання обвинуваченої про те, що вона діяла в межах необхідної оборони, оскільки вони підтверджуються випискою № 2406 з медичної карти, наданої ОСОБА_8 07.08.2019 року, та трьома висновками судово-медичних експертиз, які підтверджують, що під час інциденту, який мав місце 06.07.2019 року, потерпілий спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості обвинуваченій. Сторона захисту просила суд дослідити під час судового розгляду висновки судово-медичних експертиз та надати їм відповідну оцінку, але суд відмовив в задоволенні клопотання, обґрунтовуючи, що вказані експертизи проведені в рамках іншого кримінального провадження. Між тим, дані докази були долучені стороною обвинувачення та зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Крім того, зазначає, що кримінальне провадження, в рамках якого були проведені судово-медичні експертизи ОСОБА_8 , відкрито на підставі заяви ОСОБА_8 про нанесення їй 06.07.2019 року тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком ОСОБА_10 . Наразі по даному кримінальному провадженню триває слідство.
Крім того, доводи обвинуваченої підтверджуються показами потерпілого, який під час допиту не заперечував, що обвинувачена вкусила його за спину, після того як він схопив її за руку.
Вказує, що свідки, залучені потерпілим або стороною обвинувачення, є приятелями та знайомими ОСОБА_10 , а тому є упередженими у сприйнятті події, яку досліджував суд.
Також зазначає про наявні суперечності в показаннях обвинуваченої, потерпілого та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо часу виклику поліції потерпілим.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем мешкання, має власне житло, забезпечує себе та свою родину, що свідчить про міцність соціальних зв'язків, раніше не судима, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, у інших кримінальних правопорушеннях не підозрюється. ОСОБА_8 є немолодою людиною, потребує прискіпливого ставлення до власного здоров'я, у зв'язку з подіями, що відбулись, отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченої - ОСОБА_9 , які підтримані потерпілим ОСОБА_10 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
22 листопада 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від захисника - адвоката ОСОБА_9 , яке погоджене з обвинуваченою ОСОБА_8 , про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
У судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи дані обставини, відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України та за присутності представника потерпілого, апеляційний суд проводить апеляційний розгляд без участі потерпілого, проти чого не заперечував його представник.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник - адвокат ОСОБА_9 належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, з урахуванням відсутності клопотань про особисту участь у судовому засіданні чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду, а також відсутність питань, які б погіршували правове становище обвинуваченої, апеляційний суд згідно ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України проводить апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченої та її захисника, про що присутні учасники провадження не заперечували.
Позиції учасників судового провадження.
Представник потерпілого висловив заперечення заявленому клопотанню щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, зауважив, що вирок суду в частині цивільного позову необхідно залишити без змін.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про обгрунтованність заявленого клопотання та відсутність заборон для застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 положень ст. 49 КК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Дотримуючись вимог ч.2 ст. 285 КПК України, стороні захисту роз'яснено право на звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ст. 49 КПК України.
Судова колегія зауважує на вимозі, передбаченій ч.4 ст. 286 КПК України щодо невідкладного розгляду заявленого стороною захисту клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України.
З приводу сутті заявленого клопотання, судова колегія виходять з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к (провадження № 51-3094км20), звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, ОСОБА_8 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, 6 липня 2019 року, за який передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у виді громадських робіт на строк до двохсот годин, або у виді виправних робіт на строк до одного року.
Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло понад два роки з дня вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального проступку. Протягом цього строку остання не вчинила нового кримінального правопорушення та не ухилялась від слідства або суду, а тому строки давності закінчились.
При цьому обставини не вчинення нового кримінального правопорушення та відсутність даних щодо ухилення обвинуваченої від слідства або суду не заперечувались прокурором та представником потерпілого.
В клопотанні про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності зазначається, що обвинувачена свою провину визнає частково, наполягаючи на тому, що діяла в межах необхідної оборони, захищаючись від дій з боку потерпілого, та її дії не мали прямого умислу, при цьому, обвинувачена підтримує клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності.
Слід відмітити, що закон не ставить звільнення від кримінальної відповідальності в залежність від визнання або невизнання обвинуваченим провини.
За змістом ст.ст. 284 - 288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17 (провадження № 51-3298км20) дотримання умов, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Аналогічна правова позиція зазначена й у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19).
Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання сторони захисту задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинувачену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо неї відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.
Щодо цивільного позову, який був заявлений в рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди, колегія суддів роз'яснює, що відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
За таких обставин, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 49, 106 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає розв'язанню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_8 закрито з нереабілітуючих підстав, потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №192/3301/16-к та 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
Отже, оскільки сторона захисту заявила клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, тому відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів
клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності задовольнити.
Вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 5 липня 2021 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 , обвинувачену у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрити.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_10 право на звернення з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4